3-линейная винтовка Фёдорова 1912 года

Р о с і я

Роботу над створенням напівавтоматичної гвинтівки офіцер збройного відділу Артилерійського комітету ГАУ В.Г. Фьодоров (рос.: Фёдоров Владимир Григорьевич) розпочав 1905 року переконструюванням магазинної гвинтівки Мосіна. За термінологією тих часів слово „автоматична“ відноситься як до самозарядних, так і повністю автоматичних (як, до речі, і пістолетів) гвинтівок. Зрозумівши недоцільність такого перетворення, Фьодоров конструює власну основу майбутньої гвинтівки та зразків на її базі. Уже 1906 року з’явився прототип, що вдосконалювався кілька років. Робота проводиться в Оранієнбаумі у збройній майстерні Рушничного /рос.: Ружейного/ полігону Стрілецької школи. У 1911 році зброяр представив на розгляд комісії готовий зразок /напів-/автоматичної гвинтівки. Після розгляду комісійних випробувань, Сестрорецькому заводу замовлено виготовлення 10 зразків гвинтівки для полігонних випробовувань. Замовлення, з внесеними автором поправками, було виконано влітку 1912 року. Полігонні випробування показали, що зразок досить простий у обслуговуванні. Надійність при звичайному використанні становила всього 1,66%. При екстремальних умовах (відсутність або надлишок змащення, заіржавленість, запиленість та їх поєднання) гвинтівки також працювали з невеликою кількістю відмовлень. Протягом наступних років Сестрорецьким заводом виготовлялися партії гвинтівок для армійських випробувань. Фьодоров розумів, що створити надійну автоматичну гвинтівку з набоєм 7,62×54 не вдасться. Доопрацьовуючи зразок, він одночасно, у 1911-12 рр., працює над 6,5-мм гвинтівкою з набоєм зменшеної потужності. У 1913 році нова модель розглянута комісією. У цей час у Росії випробовувалися кілька зразків самозарядок (Фьодоров, Токарєв, Браунінг). Кінцевого прийняття на озброєння не відбулося у зв’язку з початком 1 Світової війни. Але гвинтівка Фьодорова була виготовлена партією для проведення випробування на фронті. Що й відбулося разом з першим у світі автоматом (також розробки Фьодорова) у кінці 1916 року.

Роботу над 7,62-мм зразком зброяр продовжив у 1920^-ті рр. Відома модифікація 1925 року. Деякі дослідні зразки створено разом з учнем В. Дєгтярьовим. Незважаючи на досягнутий успіх, (автору присвоєна Михайлівська премія) самозарядки Фьодорова не приймалися на озброєння.

Зразок створено за класичною гвинтівковою схемою.

Гвинтівка сконструйована під стандартний набій російської армії – 7,62×54R, відомий тоді як „3-линейный винтовочный патрон“.

Принцип роботи автоматики заснований на використанні енергії короткого відходу стволу /КВС. Під дією енергії віддачі, ствольно-затворна група відходить назад, після чого проходить роз’єднання затвору з стволом. Затвор екстрагує гільзу і рухаючись назад зводить спусковий механізм. При зворотньому рухові досилає новий патрон у патронник та замикає його. Замикання здійснюється двома бойовими личинками, приєднаними до стволу, з виступами затвору. Рух личинок забезпечує виступ ствольної коробки.

Повертальний механізм встановлено за затвором та у його каналі.

Ударно-спусковий механізм курковий, встановлений у ствольній коробці.

Ствольна коробка служить для розміщення затвору і механізмів, приєднання магазину та рухомого з’єднання з стволом. Тильна частина ствольної коробки закривається кришкою.

Ствол розміщений у ложе. Казенна частина стволу опирається на виступ ствольної коробки.

Магазин постійний, з затворною затримкою.

Основа мушки встановлена в кінці стволу. Приціл секторний з діоптром та механізмом бокових поправок, розміщений на кришці ствольної коробки.

Ложа суцільна, коротка. Продовжується металевою накладкою. Шийка прикладу напівпістолетна.

Дослідні зразки різних років створювалися з багнетами різних типів.

ТТД  гвинтівки Фьодорова 1912 р. :

довжина стволу : 800 мм ;

початкова швидкість кулі : 860 м/с ;

прицільна дальність : 2000 м ;

місткість : 5 набоїв ;

маса : 4,5 кг ;

довжина : 1200 мм.