Вторник, 05.11.2024, 06:44
П л а с т у н - У к р а ї н а
|
Меню сайту
|
О рідна землеЯ випив чашу муки і страждань. Велику чашу, сповнену ущерть Микола Вороний О рідна земле, люба моя нене!Чому, припавши до твоїх грудей, Я тільки плачу, як дитя нужденне, А сил не набираюсь, як Антей ? Чому надія, що злетить до мене, Щезає раптом геть з моїх очей ? Чому не раз я чувся безсилий І палаю, мов той Ікар безкрилий ? Ні! Не тобі, знеможеній землі, Подати ліки на моє безсилля. Сама ти вбога. На твоїй ріллі Лишилося саме сухе бадилля! Де ж візьмеш на болі та жалі Цілющого та чарівного зілля ? Гіркий полин, болиголов, бур'ян Не втішать болю, не загоять ран. Тебе я земле, всю сходив до краю... І ось тепер серед твоїх степів, Немов по кладовищу, проходжаю І біль душі, цей виплаканий спів, В своїх сумних октавах виливаю... |
Пошук
Статистика
Фотоальбом
Каталог статей
Оцініть
Календар
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Copyright MyCorp © 2024
