Олесь Гончар
Нагадала мені віхола,Що окоп мій заміта,
Як ти в госпіталь приїхала,
Вся від сонця золота.
Вся в цвіту пругкої зрілості,
Смаглошока і туга,
Від дівочої невмілості
Іще більше дорога.
Чи й тобі оця хурделиця
Хоч, що-небудь нагада ?
...Сніг сухий степами стелиться
І окоп мій заміта.
1943р.
