Нестор - Літописець

1055 – після 1112

„Велика бо користь буває людині од учення книжного.

Книги ж учать і наставляють нас на путь покаяння, і мудрість

бо, і стриманість здобуваємо ми із словес книжних ...

бо є у книгах незмірна глибина"

Всесвітньо відоме ім’я Нестора, ченця з Печерського монастиря, як одного з найвідоміших літописців та автора енциклопедичної й літературної праці про далеке минуле нашого народу.

Дата і місце народження цієї видатної людини не відомі але науковці вважають за роки народження – 1055 або 1056 роки. Майже все життя Нестора минуло за мурами  Києво-Печерського монастиря, в ченці якого він був пострижений в 17 років. Згодом – посвячений в диякони. Невідомо також коли Нестор розпочав свою роботу над літописом. Але він є одним з його авторів.

Вважається, що наш найдавніший літопис започаткував у Софії Київській перший український митрополит Іларіон Київський в кінці  30^-их років ХІ ст.

Після смерті Ярослава Мудрого літописання здійснювалося вже в Києво-Печерському монастирі. Ігумен монастиря Никон Великий уклав Початковий літопис. Його наступник ігумен  Іван продовжував роботу. Нестор зробив третю редакцію Початкового літопису, яку й назвав „Повість врем’яних літ".

Нестор був високоосвіченою людиною того часу, знав кілька мов. Про це свідчать його посилання в „Повісті..." на грецьких літописців, роботи яких не перекладалися на слов’янську мову. Літописець об’єднав усі попередні літописи, відредагував їх, доповнив новими матеріалами та описами подій, очевидцем яких він був. А головне – докорінно переробив скупі перекази про початок  Русі-України та її місце у світовій історії.

„Повість минулих літ" Нестор розпочинає біблійною легендою про походження народів, докладно розповідає про східнослов’янські народи, переказує легенду про мандрівку апостола Андрія на  Русь, про засновників  Києва.

Перша дата, названа в літописі – 852 рік, з якого „почала прозиватися Руска земля". Нестор викладає події до смерті Святополка 1113 року, висловлює своє ставлення до історії, виступає проти міжкнязівських усобиць, прославляє тих правителів які уміли „творити мир і блюсті землі Рускіе", подібно Ярославу Мудрому та  Володимиру.

Увесь твір пройнятий роздумами про добро і зло, справедливість і несправедливість. З піднесенням розповідає  Нестор про початок слов’янської писемності, пов’язаний з іменами  Кирила і Мефодія, піклування Ярослава Мудрого про освіту.

„Повість минулих літ" посідає виняткове місце у скарбниці української культури. Адже вона є не тільки невичерпним джерелом історичних досліджень, а й видатною літературною працею, пам’яткою української історії, права, філософії, педагогіки.