Сухомлинський В.

Василь Олександрович Сухомлинський. Людина-педагог.

Великий працелюб і бог дитини.

Безсмертна совість. Людяність ясна...

Він Прометей своєї України,

І в педагогіці – Пролог ! Весна !

Є імена, які зорею сяють

На тисячі і тисячі років...

Життя таких у часі меж не знають,

Вони осонцюють людей віки.

Педагог світового рівня, український просвітитель, дитячий письменник і наставник батьків народився у селі Василівка Онуфріївського району Кіровоградської області у 1918 році. Батько його працював столяром, виготовляв музичні інструменти. Мати працювала в колгоспі, а довгими зимовими вечорами розповідала казки своїм чотирьом дітям. Всі вони обрали шлях вчителя. Також на Василя Олександровича велике значення мав вплив діда.

Ще в дитячі роки Василю доводилось навчати неписьменних односельців. А влітку він виконував обов’язки вихователя дитячого садка.

Закінчивши Василівську школу, Сухомлинський поступає до Кременчуцького технікуму. А в 17 років стає вчителем у рідній школі.

1936-1938 – заочне навчання  в Полтавському  педагогічному інституті на філологічному факультеті.

1938-1941 – вчитель української і російської мови у 8-10 класах, завуч середньої школи (с.Онуфріївка).

У роки війни довелось молодому вчителю стати на захист своєї Вітчизни, був політруком роти. Двічі поранений, 9 лютого 1942 року в бою під Ржевом – тяжко поранений і понад чотири місяці лікувався в евакогоспіталях.

З червня 1942 року по березень 1944 року Сухомлинський пра­цює директором і вчителем російської мови та літератури у смт. Ува Удмурської АРСР.

Навесні 1944 року Сухомлинський разом з дружиною переїж­джає до смт. Онуфріївка Кіровоградської області, де протягом чо­тирьох років очолює Онуфріївський районний відділ народної освіти та викладає у школі за сумісництвом.

1948 року його призначають, у зв'язку з особистими клопотан­нями, директором Павлиської середньої школи. Цією школою він керував 23 роки, до останку свого життя. А всього він віддав педагогіці 35 років власного недовгого життя. Друкується на сторінках республіканських та всесоюзних журналів.

У 1955р. В. Сухомлинський захищає кандидатську дисертацію „Директор школи – керівник навчально-виховної роботи" у Київ­ському університеті ім. Т.Шевченка. Через рік виходить з друку його перша монографія „Виховання колективізму у школярів". У 50-х роках В.Сухомлинський написав ще кілька монографій: "Педагогічний колектив середньої школи", "Виховання патріотизму у школярів" та інші.

У 1957р. його обирають членом-кореспондентом АПН РСФСР, а 1958р. Міністерство освіти УРСР присвоїло йому звання заслуженого вчителя школи УРСР. Починаючи з 1960р., виходять з друку його праці : "Духовний світ школяра", "Праця і моральне виховання", "Як ми виховали мужнє покоління", "Виховання особистості в радянській школі", "Павлиська середня школа ".

У другій половині 60-х Василь Олександрович готує трилогію з проблем формування особистості у загальноосвітній школі: „Сер­це віддаю дітям", „Народження громадянина", „Листи до сина". Щодо першої частини трилогії, то вона була вперше надрукована в тодішній Німецькій Демократичній Республіці, а 1969р. - в Україні. 1974 року книга була удостоєна Державної премії УРСР.

У 1968р. В.Сухомлинського обирають делегатом Всесоюзного з’їзду вчителів і присвоюють звання Героя Соціалістичної праці. Останніми роботами вченого були : "Батьківщина в серці" та "Ба­тьківська педагогіка", які вийшли друком у 70-ті роки, вже після смерті педагога.

2 вересня 1970 року Василя Олександровича не стало.

Вчитель–майстер широкого профилю, В.О. Сухомлинський  був висококультурною людиною, володів 8 іноземними мовами. Його науково-педагогічна спадщина містить понад 40 книг, приблизно 500 статей. Серед них : „Серце віддаю дітям", „Сто порад вчителю", „Як виховати справжню Людину", „Народження громадянина", „Павлиська середня школа", „Розмова з молодим директором школи", „Батьківщина в серці", „Батьківська педагогіка" та інші).

Василь Олександрович любив дітей і написав для них майже 1500 розповідей та казок.

Сухомлинський створив свою систему виховання дітей, впроваджену спочатку у школі села Павлиші. Одним з напрямів він вважав виховання мора-льності у підростаючого покоління. Педагог прагнув до народження доброти в душі кожного школяра. Одним з методів такого виховання повинно бути широ-ке впровадження народних традицій трудового, родинно-сімейного, морально-етичного та духовного виховання.

У працях „Духовний світ школяра", „Народження громадянина" та інших В.Сухомлинський створив ідеал справжньої людини, якій притаманні такі риси характеру : відданість рідній землі, рідному народові, обов’язок перед ним, любов до рідної мови, повага до старших, любов до матері й батька, бережливе ставлення до природи, доброта, працелюбність. У цих творах розкриваються конкретні принципи, істини, повчання, настанови, рекомендації. Подаються вони у вигляді правил, законів як 14 Законів дружби, правил „Десять не можна", „Дев’ять негідних речей", які складають азбуку моральної культури.

У працях розкривається зміст і методика роботи з виховання у дітей любові до Батьківщини і громадянства, ставлення до людей і обов’язку перед ними, ставлення до батьків, рідних, близьких, розуміння життя, добра і зла в ньому, виховання високих моральних якостей і норм поведінки.

На підставі багаторічної практичної роботи в школі автор вперше у вітчизняній педагогіці глибоко розкриває суть таких понять як людяність, патріотизм, відповідальність, гідність, терпимість, тактовність. На конкретних прикладах подається методика утвердження в юних душах почуття совісті, сорому, справедливості, щедрості, милосердя. Ідеал справжньої людини визначається Сухомлинським на засадах загальнолюдських цінностей і народної педагогіки, об’єднує найкращі риси менталітету українського народу.