А.І. Куїнджі – художник з України
Архип Іванович Куїнджі народився на Україні поблизу Маріуполя в бідній родині. В три роки він залишився сиротою. Рано довелось розпочинати самостійне життя.
Невідомо, як прожив майбутній художник першу частину свого життя.
Мрія стати художником привела його у Феодосію до І. Айвазовського. У 26 років Архип переїжджає до С.-Петербурга і вступає до Академії художеств. Не закінчивши навчання в академії, Куїнджі отримує звання художника за картину „Татарська сакля на березі моря”.
Свою творчість митець розпочинав як „передвижник”, але пізніші його роботи відрізняються насиченістю барв та кольорів, пошуком нових способів передачі почуттів глядачеві. Все життя Архип Іванович Куїнджі любив писати Україну.
Визнання художника відбулося після показу картин „Після дощу" та „Березовий гай". Яскрава та самобутня краса лісу, залитого сонцем, на полотні Куїнджі „Березовий гай". Художник застосовує різкі контрасти світла і тіні, користуючись відтінком одного кольору, досягаючи цим ілюзії сонячного світла.
Подібного ефекту митець досяг і на полотні „Після дощу". В центрі картини ми бачимо землю, вмиту дощем, в перші секунди після зливи, коли перші промені сонця пробилися крізь важкі хмари. На відміну від "Березового гаю", контраст виділяється тут не так різко, але художник застосував той же ефект гри кольорів одного відтінку.
Влітку та осінню 1880 року Архип Іванович створював новий твір, який назвав „Місячна ніч на Дніпрі". Задовго до його презентації, по Петербургу, де тоді жив і працював художник, пройшов слух про неймовірну красу картини. Дві години кожну неділю, митець дозволяв публіці подивитися на ще незавершену роботу. В майстерню приходили також видатні люди того часу : художник І. Крамской, письменники І. Тургенєв та Я. Полонський, хімік Д. Менделєєв. Задовго до першої виставки „Місячна ніч" була куплена за великі гроші великим князем Костянтином Костянтиновичем.
А потім полотно виставили на широкий огляд. Куїнджі завжди дуже уважно ставився до експонувався своїх робіт. Картина була розміщена в залі з завішеними вікнами і її освітлював промінь електричного ліхтаря. Відвідувачі заходили в напівтемний зал і зачаровані зупинялись перед холодним сяйвом місячного світла.
Глядачам відкривався широкий простір, що відходить в далечінь : рівнина, перетнута зеленкуватою стрічкою величавої ріки. Рівнина майже зливається на обрії з темним небом, вкритим легкими хмарками. У простір між хмарами виглянув місяць і освітив своїм м’яким світлом Дніпро, українські хатки та доріжки. Світло місяця на полотні було таким сильним, що деякі глядачі заглядали за полотно, щоб переконатися чи немає там якого освітлювача. Погляд на картину викликає спогад рядків Гоголя :
„Чудовий Дніпро у тиху погоду... ані ворухнеться, ані загуркотить. Дивишся і не знаєш, іде чи не йде його велична широчінь.".
Небесну сферу Архип Іванович зображує величною і вічною. Створюючи полотно, митець застосував складний художній прийом. Наприклад, теплий червонуватий тон землі він протиставив холодно-сріблястим відтінкам, поглиблюючи простір.
Куїнджі в своїх роботах часто зображує небо і річку. Подібне полотно „Дар’яльська ущелина. Місячна ніч". Тут українська рівнина замінена гірським пейзажем. Світло, що відбивається від води гірської річки ми бачимо також на картині „Ельбрус".
Українські пейзажі Архип Іванович описував різними художніми методами. Часто вражав глядача передачею контрастів, як грою світла тіні, так і контрастуючи освітленням близьких за тоном кольорів. Це ми спостерігаємо на полотнах „Вечір на Україні", „Українська ніч", „Нічне”, „Дніпро ранком".
Вражають також пейзажі „Ладожське озеро", „Північ", „На острові Валааме".
