Кримський А.Ю.

Агатангел Кримський

1871 – 1942

Агатангел Кримський – один з того цвіту українського народу, що гинув у катівнях НКВС. Агатангел помер у Казахстані в тюремній лікарні 25 січня 1942 року від хвороб і виснаження, провівши там близько півроку. Потрапив туди як „ідеолог українських буржуазних націоналістів".

Хто ж він ? Окраса не тільки національної, а й світової культури та науки, людина надзвичайних здібностей і колосальних знань, перший і найвидатніший український сходознавець. Він був поетом і прозаїком, філологом і фольклористом, критиком і літературознавцем ; професором Московського університету й Лазаревського інституту східних мов, першим секретарем Української Академії Наук ; фанатичним поборником української ідеї. Опублікував тисячі статей та досліджень, видав кілька підручників. І сьогодні ефіопи вчать свою мову за його книгами.

Народився майбутній геній 15 січня 1871 року в м. Володимир-Волинський. Того ж року родина переїхала в Звенигородку на Черкащині. Батько Агатангела був учителем. Його прадід, татарський мулла, походив з кримського ханства, а мати – з литовських поляків. В родині розмовляли виключно російською.

П’ятирічним хлопчиком Агатангел пішов навчатися в міське училище. Потім здобував знання в острозькій прогімназії, київській гімназії й колегіумі. Починає писати вірші, статті, листується з Іваном Франком. Можливо, саме листування з  Каменярем вплинуло на подальший розвиток його світогляду та діяльності.

Ще в юному віці  Кримського полонив образ України, вразила стражденна доля її народу. Агатангел Юхимович був ровесником і другом Лесі Українки, товаришем  І. Франка і  Б. Грінченка. У листі до Івана Яковича Агатангел писав : „...я, значця, а ні кровинки вкраїнської не маю, тільки що вродився та виріс на  Вкраїні... я цілком поукраїнився, так що, наприклад, звуки української пісні доводять мене аж до сльози”.

Доволі рано А. Кримський зацікавлюється східними мовами, робить перші спроби перекладів східних поетів українською мовою. Цю ініціативу підтримує Франко : „Смію радити  Вам : пишіть вірші, новели, перекладайте Гафіза, Сааді і кого хочете –  сим Ви здобудете собі ім’я і пошану в літературі".

У 1892 році Агатангел закінчує Лазаревський інститут східних мов у Москві, здобувши звання магістра. Потім поглиблює свої знання на історико-філологічному факультеті Московського університету.

З 1896 по 1898 роки Кримський перебуває у науковому відрядженні в Сирії та Лівані.

1900 року Агатангел Кримський стає професором арабської словесності й історії мусульманського Сходу в Лазаревському інституті. Викладає арабську і турецьку мови, популяризує українську літературу.

У вересні 1918 року Агатангел Юхимович переїжджає з Москви до Києва, де очолює в університеті кафедру східної історії. Кримський проводить величезну організаційну роботу і стає одним із засновників Української Академії Наук. В тому ж, 1918 році Президентом Академії призначають В. Вернадського, а Кримського – секретарем. На цій посаді він був незмінно десять років. Агатангел Юхимович розвиває титанічну науково-педагогічну та громадську діяльність : очолює історико-філологічне відділення УАН, стає директором  інституту української наукової мови, завідуючим кафедрою сходознавства  Київського державного університету, входить до складу київської міської ради депутатів. Його побратимами були М. Грушевський, С. Єфремов, М. Скрипник. Одначе, вони не завжди знаходили спільну мову.

1928 року А. Кримського звільняють з посади і він знову живе в Звенигородці. Потім влада виявила до нього деяке пом’якшення. Навіть, нагородили орденом Червоного Прапора.

Велика Вітчизняна війна застає Агатангела Юхимовича в Звенигородці. Під виглядом евакуації Кримського привозять до Києва і заарештовують. Йому інкримінують антирадянську діяльність. До цього долучили ще безневинних дочок Михайла Старицького – 67-річну Оксану Стешенко, 73-річну Людмилу Старицьку-Черняхівську та ще кілька маловідомих в’язнів похилого віку. Допити продовжувались у Харкові. А потім ув’язнених у запломбованих промерзлих вагонах, без крихти їжі, під німецьким бомбардуванням перевозять до  Казахстану. Дорогою помирають Людмила та Оксана Старицькі. І їхні промерзлі тіла конвоїри скинули на якомусь безіменному полустанку за Волгою. Ненадовго пережив їх Агатангел Юхимович.

За своє життя Кримський вивчив близько 60 мов. Це допомагало йому в роботі над дослідженнями. Агатангелу Юхимовичу належать „Історія Персії та її письменства", „Історія Туреччини". У книзі „Мусульманство і його будучність"  проглядаються нинішні причини тероризму. Агатангел Кримський зробив численні переклади Омара Хайяма, Гафіза та інших поетів.