В. Розвадовський – художник і педагог

Прагнення зробити образотворче мистецтво надбанням широких мас керувало талановитим українським живописцем і графіком В’ячеславом Розвадовським.

Народився майбутній митець в Одесі  24 вересня 1875 року. Художню освіту  В’ячеслав здобував в  одеській художній школі та петербурзькій академії мистецтв. 1890 року йому надали звання художника за картини „На Україні" та  „Жнива".

Центральною темою в його творчості з самого початку стала українська тематика, у відображенні якої виразно відчувається вплив поезії Т. Шевченка, прози  М. Гоголя, народної творчості. Про це свідчать картини „Тарас Шевченко", „Катерина", „Тарасова могила", „Солоха", „Отак вона вишивала" тощо.

Ще навчаючись в Академії, Розвадовський порушив питання організації пересувних художніх виставок на Україні. В умовах національного гніту це було нелегким питанням. Тричі відмовивши раніше, рада Академії мистецтв 19 січня 1904 року дозволила художнику відкрити виставку і позичила для її влаштування  3 тисячі рублів.

Картини для виставки погодились надати товариші В’ячеслава і видатні майстри того часу – І. Рєпін, В. Маковський, М. Реріх та інші. Всього було відібрано 123 роботи 36 авторів. Спочатку виставка відкрилась у дворі Академії, а потім її залізницею перевезли до Києва. У Києві виставка почала діяти з  3 червня 1904 року в наметі біля пам’ятника князю  Володимиру. За три тижні її відвідало понад 4 тисяч киян та приїзджих. Потім експозиція пересувалась територією сучасних київської, вінницької, хмельницької областей. Клопочучись, щоб дозволили організацію виставки, Розвадовський обіцяв раді Академії 5 тисяч глядачів. Але результат вийшов приголомшуючий. За 171 день роботи її переглянули понад 64 тисячі жителів 200 сіл, 12 містечок і 10 міст.

У 1905 році знову організовуються виставки в південному, північному і центральному регіонах України, в тому числі в Полтаві й Кременчуці. Наступного, 1906 року  Розвадовський вирішує організувати виставки в Бесарабії і на Поділлі. Рада Академії йому категорично відмовила. Художник організовує експозицію на свої кошти.

Виставка в Галичині не відбулась через матеріальну скруту.

Крім влаштування виставок, художник організовує масове видання поштових листівок з репродукціями кращих картин.

У 1905 році В’ячеслав Розвадовський організовував у Кам’янці-Подільському художню школу з інтернатом для сільських дітей. Він планував залучити до навчання в школі по два учні з кожного повіту, щоб в майбутньому створити в губернії базу для розвитку народного мистецтва. Але демократичні спрямування педагогічної діяльності художника, спілкування українською мовою були не до вподоби місцевій владі. Митцеві створили нестерпні умови і 1908 року він був змушений залишити посаду директора школи.

Направлення на роботу викладачем малювання в Ташкент насправді було висланням. Все подальше життя Розвадовський провів у Середній Азії і присвятив його вивченню мистецтва узбецького народу.

З 1934 року – В’ячеслав Розвадовський завідувач кафедри графіки Середньоазіатського індустріального технікуму. Через п’ять років уряд  Узбекистану надав йому звання Героя Праці.

Але ці заслуги не стали охоронною грамотою для митця. Розвадовський був заарештований 4 квітня 1942 року за сфабрикованим звинуваченням в антирадянській діяльності.

20 січня 1943 року художник помер від сердечного приступу під час проведення слідства.

У 1958 році Розвадовський був реабілітований посмертно за недостатністю зібраних доказів.

Але і пізніше радянська влада не припинила переслідувань імені митця. Його творчість була заборонена для використання. 1974 року була відхилена заявка  Кам’янець-Подільського музею-заповідника на видання комплекту листівок з репродукціями творів В. Розвадовського.

1976 року дирекція Кам’янець-Подільської художньої школи (спадкоємиці школи, організованої митцем) підготувала до друку книгу про В’ячеслава Розвадовського. Але столичне видавництво „Мистецтво" відповіло холодною відмовою.