Леонід Талалай
Вона зоріє крізь літа,
Одна хвилина біля тата й мами,
Одна хвилина золота.
Ти не самотній між чужими,
на чужині - не сирота,
Бо між хвилинами твоїми
Одна хвилина золота.
Відчуєш серцем і руками,
Які хапають пустоту
Оту хвилину біля тата й мами,
Одну хвилину золоту.
Літа минають за літами,
І знов дитинство поверта
Тобі хвилина біля тата й мами,
одна хвилина золота.
Коли закінчуються драми,
І підступає темнота,
Ще є хвилина біля тата й мами,
Одна хвилина золота.
