Марина Рішко
Весняними ночами не сплять.
Вже давно зарубцьовані рани,
чомусь в травні сильніше болять.
Уночі, коли спів соловейка,
заколихує вишні в саду,
коли вітер гуля у смереках
вони згадують знову війну.
Бачуть рідні знайомі обличчя
Тих, кому вже з війни не прийти.
І так важко старим їм і сивим
весь цей смуток нести у собі.
Ветерани, старі ветерани
весняними ночами не сплять.
Бо війною поранені душі
Чомусь в травні сильніше болять.
