Воєнні нагороди

Анатолій Мокренко

Не встиг ти заробити орденів,
Мій батьку любий, хоч би і хотів.
Війна бо не питає і не жде,
Коли хто хоче полягти і де.
Мільйон смертей щомиті наліта :
Заплаче мати десь - не ця, так та...
Та вижив ти ! Калікою прийшов,
Десь під Касторною проливши кров.
І нагород тобі навішала війна
Зовсім не тих, що носять лиш в свята.
Їх носиш ти щоночі і щодня,
Оті рубці палаючі, мій тату.
Не бачать люди їх, не кажуть :
"Він - герой !",
Та ти усе пройшов, що міг, я знаю,
І тим пишаюся, і відчуваю,
Як власну перемогу, вибух той,
Що в реві "юнкерсів"
пошматував гаряче тіло,
Та не здолав тебе... Земля горіла
Й перемогла твоя земля,
Бо напилась твоєї крові
В кипінні люті та любові,
Як п"ють у спеку з джерела.
Минуло, відгуло і відгриміло...
Вони ж вогнем горять, як і горіли,
Як вірності печать, як клич Свободи -
Твої "воєнні нагороди".

Пошук

Статистика

Фотоальбом

Память фото [41]

Мої фото [38]

Міста фото [71]

Зброя фото [45]

Каталог статей

Техніка 2 С.В [37]	Мої статті [8]	ПАМЯТЬ [27]	ЗБРОЯ ПІХОТИ [828]
Олесь ГОНЧАР [10]

Оцініть

Календар

П л а с т у н - У к р а ї н а

Воєнні нагороди