Юрій Клен
Повитий курявою шлях,
Над Бугом сонний і брудний Ладижин,
Ясні заграви по ночах.
Походи дальні, тоскна позолота
В багрянець одягнених лісів ;
Тумани осені й гливке болото,
І часті струмені дощів.
А так жорсткі й дзвінкі морози,
Забута Богом Лозова,
Якісь загублені в степах колгоспи
І вкриті снігом дерева.
***
Все відійшло...Все, мов мара, минуло :
Розриви бомб, пожарів чад.
Лагідні вечори й розмова чула
Ледве знайомих нам дівчат.
Як місяць над просторами рівнини,
Спливало в спогадах отих
Смутне-смутне обличчя України
З ланів пожовкло-золотих.
І тихе світло ллє на ті дороги,
Які лягли у далину
І нас ведуть крізь радощі й тривоги
У недовершену весну.
