В.І. Піщанський
Дідусь дістав медалі й ордени.
В них запеклися рани і тривоги
Далекої кривавої війни.
Він чистить їх сукниною до блиску,
Така робота в нього не проста.
До дідуся підсів онучок близько,
В старенького з цікавістю пита :
- Навіщо Вам усі ці нагороди ?
Уже ніхто не носить їх давно.
Вони, дідусю, вибули із моди,
Їх можна лиш побачити в кіно.
Мені їх дайте разом із мундиром,
Його я завтра хвацько одягну.
Вівдразу стану справжнім командиром,
Пограємося з хлопцями в війну.
- Онучку мій, ти знаєш - сам не шкода
Мені нічого. Ти ж іще дитя !
Та кожна ця військова нагорода
Для мене варта цілого життя.
З боями я пройшов чотири роки,
Під кулями, у спеку і мороз.
На смерть ми бились з ворогом жорстоким,
Зі смертю жити поруч довелось.
Коли ж беру у руки нагороди,
То бачу знов : розруха, дим, війна...
Відходять друзі і літа відходять,
Та згадка про наш подвиг не вмира.
