Їх небагато на землі печальній.
Журавок сивих, зболених, старих.
І кожен день для них, може, останній,
Тому прошу вас : згляньмося на них.
Журавки сиві, коли вас не буде,
Змаліє світ і щось погасне в нім,
Та щоб душею не змаліли люди,
Журавкам сивим в очі заглянім...
Прийшла весна. Ну як же не радіти
Оцим пахучим дням, оцій п/янкій весні ?!
Ми всі - отих журавок сивих діти,
Чия весна згоріла на війні.
А перед ними - осінь, дощова й холодна,
З черствим шматком в торбинах у лихих...
Журавки просять так мало сьогодні,
Що гріх великий забувать про них !