Ліна Костенко
В барельєфах печалі уже їм спинилася мить.
А підмайстри іще не зробились майстрами.
А робота не жде. ЇЇ треба робить.
І приходять якісь безпардонні прогнози.
Потираючи руки, беруться за все.
Поки геній стоїть, витираючи сльози,
метушлива бездарність отари свої пасе.
Дуже дивний пейзаж : косяками ідуть таланти.
Сьоме небо своє пригинає собі суєта.
При майстрах якось легше.
Вони - як Атланти.
Держать небо на плечах. Тому і
є висота.
