Словацький партизан

Олесь Гончар

Привезли,
Щоб вішати, його.
І зійшов він сам на поміст.
І видно було його
Людям далеких міст.
Навшпиньки
Словаччина піднялась,
І кожен бачити міг :
Квітка,
Ніби зоря, пронеслась
І впала йому до ніг.
Заметушилася варта кругом,
Ридаючих била жінок.
А над його високим чолом злипся чуб,
Як вінок.
Потім вирок чужинець читав
Про його прекрасне життя.
Затинався німець,
Бо знав :
На помості стоїть суддя.
Читати скінчив.
І в тишу дзвінку
Шугнуло,
Ніби орел з висоти,
Мовлене тим, що в вінку :
- Брати ! -
І зляканий кат застиг
Біля своєї петлі,
І чути було в цей змиг,
Як стукає серце землі.

Пошук

Статистика

Фотоальбом

Память фото [41]

Мої фото [38]

Міста фото [71]

Зброя фото [45]

Каталог статей

Техніка 2 С.В [37]	Мої статті [8]	ПАМЯТЬ [27]	ЗБРОЯ ПІХОТИ [828]
Олесь ГОНЧАР [10]

Оцініть

Календар

П л а с т у н - У к р а ї н а

Словацький партизан