3-линейная винтовка  С. Мосина

Р о с і я / С Р С Р

У травні 1883 року в Росії під головуванням генерал-лейтенанта Чагіна створюється комісія для дослідження магазинних гвинтівок з ціллю вибору кращої для прийняття на озброєння російської армії. У тому ж році начальник інструментальної майстерні Тульського збройного заводу капітан Мосін виготовив на базі гвинтівки Бердана багатозарядний зразок з прикладним магазином на 8 патронів. Через два роки він подав на розгляд комісії вдосконалену гвинтівку з 11^-ма набоями в прикладі. Та все ж, і вона мала велику кількість недоліків. Гвинтівки конструювались під 10,67-мм патрон Бердана з димним порохом.

1889 року у Росії з’явився новий патрон з піроколоїдним порохом і Мосін працює над новим зразком гвинтівки.

Калібр зброї зменшено на ¼ – до 3 ліній : 7,62 мм. Новий порох давав змогу кулі мати більшу енергію, вищу початкову швидкість та пологішу траєкторію. Наступна гвинтівка Сергія Івановича Мосіна (рос.: Мосин Сергей Иванович) була однозарядною. Та зброяр не зупинився на досягнутому і працює над багатозарядним зразком з прикладним магазином, а потім і з іншими варіантами.

У 1890 році з’являється останній варіант з серединним магазином на 5 патронів.

За 7 років до комісії поступило для вивчення 119 систем гвинтівок. Кращими виявились зразки С. Мосіна та бельгійця Л. Нагана. Більше трьох місяців тривали випробування.

16 квітня 1891 року зразок Мосіна було прийнято на озброєння російської армії : «предложенный гвардейской артиллерии капитаном Мосиным образец новой пачечной (магазинной) винтовки уменьшенного калибра и патрона к ней, спроектированного комиссией для выработки малокалиберного ружья, а также пачечной обоймы, предложенной иностранцем Наганом», з офіційною назвою – „3-линейная винтовка образца 1891 года“.

піхотний зразок 1891/1910

Гвинтівка мала 3 варіанти : піхотний, драгунський і козачий. Драгунська гвинтівка від піхотної відрізнялась коротшим стволом та загальною довжиною, а козача від драгунської – відсутністю багнета. 1907 року на озброєння допоміжних родів військ прийнято карабін. Всі зразки споряджались патроном, куля якого мала округлу форму головної частини.

1892 року розпочато випуск гвинтівки, який проводили Сестрорецький, Тульський та Іжевський збройні заводи. Царський уряд замовив значні партії гвинтівок на підприємствах США, Франції.

55 років „3-лінійка“ та її модифікації перебували на озброєнні російської і радянської армій як основна зброя піхоти, пройшовши декілька модернізацій. У останнє десятиліття свого широкого застосування гвинтівка пройшла крізь випробування 2 Світової війни, поступово витісняючись пістолет-кулеметами, а потім – автоматами. У снайперському варіанті залишалась на озброєнні до середини 60^-их років. Та і в ХХІ столітті „мосінка“ залишається надійною системою. Вона використовується в боях у багатьох „гарячих точках“ світу, а також, як мисливська зброя.

Після модернізації у 1908 році патрону, із заміною кулі на гостроконечну, всі зразки створені до того були вдосконалені і знову прийняті на озброєння 1910 року.

У такому вигляді вони потрапили на озброєння Червоної армії. У 1923 році, з метою уніфікації, було прийнято рішення про залишення на озброєнні тільки драгунського зразка гвинтівки, як основного і почати чергову модернізацію.

Гвинтівка Мосіна має класичну конструктивну схему.

Патрон – М 91/10 7,62×54R Мосин.

Затвор поздовжньо-ковзний з поворотом для замикання. Затвор складається з трьох основних частин : стебло (основа), курок, бойова личинка. Ручка затвору приєднана посередині стебла з правого боку.

Спусковий механізм ударниковий. Зведення ударника проходить під час закривання патронника. Ручне знімання ударника з бойового взводу – переведення механізму у запобіжний стан з набоєм у патроннику.

Стволи і патронники різних років випуску були грановані або круглі. Канал стволу з 4-ма нарізами.

Ствольна коробка відкрита, з’єднана з стволом різьбовим з’єднанням.

Магазин постійний з 1-рядним розташуванням, виступає з ложі. Наповнення обоймове або поодинарне.

Прицільні пристосування встановлено на стволі. Прицільна планка секторно-стійкова. При стрільбі на ближні і середні відстані прицілювання проводять у горизонтальному положенні планки, на далекі – при піднятій. Шкала насічена у „кроках". Приціл гвинтівок після модернізації 1910 року повністю змінено в зв’язку з іншими балістичними властивостями кулі.

Ложе суцільне, довге. Виготовлялося з березової деревини, закуплені у Франції – горіхові. Зразки перших випусків ствольної накладки не мали. Після модернізації вводиться ствольна накладка, що закриває ствол від основи прицілу до кінця ложі. Шийка прикладу пряма.

Піхотний зразок обладнувався антабками встановленими на основі спускової скоби і ложовому кільці. В інших моделях антабки замінені на щілини у прикладі та ложі.

Багнет голковий 4-гранний. Козачий зразок та кавалерійський карабін його не мали. Багнет знімний але пристрілювання та ведення вогню проводиться з примкнутим. Механізм приєднання багнетів змінювався.

ТТД  Мосин 1891/1910 :

довжина стволу : 800 мм ;

початкова швидкість кулі : 870 м/с ;

прицільна дальність : 2000 кроків / 1920 м ;

місткість : 5 набоїв ;

швидкострільність технічна : до 30 постр./хв.;

маса : 4,7 кг ;

довжина : 1306 мм.