Василий Алексеевич Дегтярёв

Василь Олексійович Дєгтярьов (рос.: Василий Алексеевич Дегтярёв) – видатний радянський конструктор піхотної зброї. Герой Соціалістичної праці, генерал-майор інженерно-артилерійської служби, доктор технічних наук.

Народився В. Дєгтярьов у місті російських зброярів Тулі 21 грудня 1879 року (інші дані : 2 січня 1880 року). 11-річним розпочав трудову діяльність на Тульському збройному заводі.

1901 року Дєгтярьова призвали на військову службу і направили у збройну майстерню Офіцерської стрілецької школи в Оранієнбаумі. З 1906 року В.О. Дєгтярьов працює на збройному полігоні школи. Потім – на Сестрорецькому збройному заводі. Ставши учнем геніального зброяра і теоретика вогнепальної зброї В.Г. Фьодорова, приймає участь у створенні першої автоматичної гвинтівки.

З 1916 року В.О. Дягтярьов розпочинає конструкторську діяльність, створивши автоматичний карабін. У 1918 році за участю Дєгтярьова Фьодоров організовує на Ковровському кулеметному заводі дослідну збройну майстерню, яка з 1931 року стає першим в СРСР Проектно-конструкторським бюро автоматичної стрілецької зброї. Керівником ПКБ стає Дєгтярьов. З Ковровським заводом і КБ пов’язане все подальше життя і діяльність Василя Олексійовича. Тут він допомагає налагодити випуск першого у світі автомата Фьодорова. А потім разом з Фьодоровим працює над конструкціями піхотних кулеметів та авіаційних кулеметів.

У період 1920-30 років Василь Олексійович багато часу приділяє роботі над створенням перспективної зброї піхоти – автоматичних та самозарядних гвинтівок. Але жоден зразок до прийняття на озброєння не дійшов.

Значним успіхом були розробка та прийняття на озброєння РСЧА у 1927 році ручного кулемета ДП (Дєгтярьов піхотний). Він прослужив як зброя підтримки стрілецького взводу до кінця 40^-их років. На основі ДП створено танковий та авіаційні варіанти кулемета – ДТ, ДА та ДА-2 (2-ствольний).

З кінця 1920 рр. Дєгтярьов проектує пістолет-кулемети. Спочатку на основі ДП, а 1932 року створено нову конструкцію, що у 1935 році прийнята на озброєння як ППД-34. Протягом наступних років зразок допрацьовується і приймається на озброєння ППД-38. ППД-40 – останній п-к В. Дєгтярьова, з яким Червона армія вступила у Другу світову війну.

Протягом 30^-их років зброяр у співавторстві з Г. Шпагіним працює над першим в СРСР кулеметом крупного калібру. ДК був прийнятий на озброєння у 1930 році але мав недоліки. 1938 року ДШК прийнято на озброєння і до цього часу служить у різних регіонах світу.

У ці ж роки Дєгтярьов проводить роботу і над станковим кулеметом для заміни „Максима“. Модель ДС-39 у 1939 році приймається на озброєння але через недоліки у конструкції знімається з виробництва.

Особливий внесок Василя Олексійовича у Велику Перемогу – спроектована у рекордний строк (22 дні) „бронебійка“ ПТРД. Разом із ПТРС системи Сімонова „Противотанковое ружьё Дегтярёва“ прийнято на озброєння 29 серпня 1941 р.

Під час ВВВ зброяр вдосконалює свої розробки. Особливо – ручний кулемет, що прийнятий на озброєння у 1944 році з індексом ДПМ. Після війни на його основі створено відомий ротний кулемет РП-46, що застосовується по цей час у „гарячих точках“ світу. Також у 1942 році з’явилися дослідні зразки пістолет-кулемет і станкового кулемета.

Один з останніх у творчому доробку – РПД (Ручной пулемёт Дегтярёва). Зразок що поклав початок новому класу (легкий ручний кулемет) створений під проміжний (автоматний) набій М43. Кулемет також до цього часу широко застосовується у світі.

За наукову і конструкторську діяльність В.О. Дєгтярьову присвоєно звання Героя Соціалістичної праці (1940 р.), Лауреата Сталінської премії (1941, 1942, 1944, 1949 рр.), він нагороджений багатьма державними орденами та медалями. У тому числі бойовими – орденами Суворова 1 і 2 ступенів, Червоної зірки та медалями.

В.О. Дєгтярьов помер 16 січня 1949 року. Його ім’я присвоєно заводу, якому він віддав більше 30 років життя, – відомий у світі „ЗиД“.