Каталог статей

Головна » Статті » ЗБРОЯ ПІХОТИ » Ручні кулемети

ДП-27

Дегтярёв пехотный

С Р С Р

Ручний кулемет „Дєгтярьов Пєхотний“ – перший створений і прийнятий на озброєння у Радянському Союзі зразок піхотної зброї. Ним передбачалося замінити ручні кулемети Льюіса та інші іноземні зразки. Конструктор кулемета – один з найбільш відомих радянських зброярів – В.А. Дєгтярьов (рос.: Василий Алексеевич Дегтярёв). Це була його перша розробка прийнята на озброєння. У конструкцію вкладено попередній досвід створення напівавтоматичних і автоматичних гвинтівок та кулеметів під керівництвом В.Г. Фьодорова.

На час розробки кулемета Дєгтярьов був головним конструктором Проектно-конструкторського бюро Ковровського збройного заводу. У конструкторську групу під керівництвом директора Ковровського збройного заводу В.Г. Фьодорова входили також С. Сімонов, Г. Шпагін, Г. Марков, І. Долгушев та інші зброярі. Остаточно кулемет був готовий у 1926 році. У вересні почалися полігонні випробовування, після яких ГАУ вказало на недоліки. У грудні проведено наступні випробування. Протягом 1927 року зразок випробовували на державному рівні кілька разів. У листопаді було замовлено партію кулеметів для армійських випробовувань. А 21 грудня 1927 року зразок офіційно прийнятий на озброєння РСЧА та інших видів ЗС СРСР з назвою „7,62-мм ручной пулемет ДП (Дегтярёв – пехотный)“ та індексом ГАУ – 56-Р-321. Часто у скороченій назві використовують і цифрове позначення року прийняття на озброєння – ДП-27. Випуск кулемета проводився Ковровським збройним заводом з 1928 року. І короткочасно – у Сталінську (Новокузнецк) та Ленінграді.

З 1944 року виготовляється вдосконалений ДПМ, прийнятий на озброєння як „Дегтярёв пехотный модернизированный“ з індексом 56-Р-321М. Зразок позбувся деяких своїх вад. Наприклад, повертальний механізм перенесено з-під стволу в ствольну коробку, що забезпечило більш стабільну роботу незалежно від нагрівання стволу, встановлено ручку управління вогнем пістолетного типу.

„Дєгтярьов піхотний“ застосовувався у першу чергу як зброя підтримки стрілецького взводу. Обслуговувався ДП двома стрільцями : навідником і його помічником.

На основі конструкції ДП створено авіаційні та танкові варіанти :

Дегтярёв Авиационный – авіаційний турельний кулемет зразка 1928 року. Коротка назва – ДА. Встановлювався на літаках У-2, Р-5 та інших розробки 30^-их років. Потім замінювався на спеціалізовані.

ДА-2 – спарка кулеметів ДА.

Дегтярёв Танковый (індекс ГАУ – 56-П-322), зразка 1929 року. Коротка назва – ДТ. Розробку проводив Георгій Шпагін. У кулемета вилучено ствольний кожух, магазин замінено 3-рядним меншого діаметру, дерев’яний приклад замінено металевим висувним. У комплект входили знімні сошки. ДТ застосовувався для озброєння танків, бронемашин, встановлювався на мотоциклах та іншій техніці. Також – як піхотний.

Дегтярёв Танковый Модернизированный (індекс ГАУ – 56-П-322М), виготовлявся з 1944 року. Коротка назва – ДТМ. Мав вдосконалення як у піхотного ДПМ. Обидві танкові модифікації застосовувалися до заміни їх кулеметом СГТ.

Бойове хрещення ДП пройшов під час громадянської війни в Іспанії, конфліктах на Далекому Сході. Кулемет активно застосовували під час бойових дій проти Фінляндії 1939-40 та 1941-44 років. Фінська армія трофейних ДП отримала 8 – 10 тисяч (за різними даними) і припинила випуск зразків власної розробки L/S-26.

Німецькі армія трофейні „дєгтярьови“ прийняла на озброєння з назвою „7,62 mm leichte Maschinengewehr 120(r)“. Крім Радянської армії, кулемети передавалися частинам Польської та Чехословацької армії створених у СРСР.

Ручний кулемет ДП – ДПМ виготовлявся до середини 1945 року. Всього випущено до 800 тисяч екземплярів. На озброєнні в СРСР кулемети ДП і ДПМ перебували до початку 1950^-их років, поступово замінюючись іншими розробками В. Дєгтярьова – РП-46 і РПД-44.

По закінченню 2 Світової війни „ручники“ ДП передавали арміям союзних держав „соціалістичного табору“, а пізніше – арміям Варшавського договору. Кулемет особливо розповсюдився у південній Азії. Крім зразків радянського виробництва, поширювалися і китайські копії „тип 53“.

У 1946 році на озброєння ЗС СРСР поступила наступна розробка на базі ДП – „РП-46“ (ротный пулемёт) з стрічковим живленням.

У післявоєнний час кулемети ДП і ДПМ застосовувалися і застосовуються нині під час Громадянської війни у Китаї, Корейської війни 1950-53 рр., воєн у В’єтнамі та в інших країнах Індокитайського півострова, зараз – на півночі Африки.

Ручний кулемет ДП створений за класичною конструкторською схемою з розміщенням затвору за стволом, з верхнім боєживленням і встановленим знизу стволу механізмом автоматики.

Кулемет ДПМ відрізняється підвищенням міцності деталей, розміщенням повертально-бойового механізму в ствольній коробці та іншими технічними властивостями.

Патрон – 7,62×54R Мосін.

У роботу автоматики покладено принцип ВПГ з розміщеним під стволом газовим механізмом. Газова камера має регулятор. Шток газового поршня приєднаний до затворної рами. Затворна рама встановлена знизу ствольної коробки і рухається по бічних пазах. На штокові газового поршня знаходиться повертально-бойова пружина. Ручне зведення механізму проводиться ручкою, з правого боку затворної рами. Ручка і рама виготовлені як одна деталь. Маса рухомих частин становить 1,15 кг. Постріл здійснюється із заднього положення рухомого механізму, після замикання стволу. Ударник розміщений на затворній рамі і служить також для приведення в дію бойових виступів затвору. Два бойові виступи встановлені шарнірно з обох боків затвору. При рухові затворної рами вперед, ударник входить у середину затвору, розводячи в боки виступи затвору. Бойок ударника досягає капсуля після зчеплення виступів з уступами ствольної коробки.

У кулеметі ДПМ повертально-бойовий механізм розміщений у трубці, встановленій за затильником ствольної коробки над шийкою прикладу.

Спусковий механізм ударникового типу, з режимом тільки автоматичного вогню. Встановлений у спусковій коробці. ДП обладнано автоматичним запобіжним пристроєм, що блокує спуск. Важіль встановлений за спусковою скобою під шийкою прикладу. Вимикається після обхвату шийки рукою.

Ствольна коробка виготовлялася фрезеруванням, що вимагало затрат часу і коштів. У передній частині коробки знаходиться вузол кріплення стволу і кожуха. Знизу коробка закривається наполовину затворною рамою, а за нею – спусковою коробкою. Всередині ствольної коробки є направляючі для затвору. Зверху ствольна коробка має вузол кріплення магазину. Спускова коробка об’єднана з прикладом, який кріпиться до затильника ствольної коробки.

Ствол товстостінний, із ствольною коробкою з’єднується сухарними виступами і фіксується замикачем. На половині довжини ствол закритий кожухом. Ствол знімний але не пристосований для швидкої заміни : потрібен ключ, ручка відсутня, перед витягування треба від’єднати газовий патрубок (інформація про другий ствол у комплекті – відсутня). Маса стволу – 2 кг. Ствольний кожух приєднується до ствольної коробка, має поздовжні вентиляційні отвори. Поверхня стволу з кільцевими ребрами або без них. Канал стволу має 4 нарізи правого ходу, кроком 240 мм. На дульну частину прикручується конусний полум’ягасник.

Магазин дисковий на 47 патронів (у перших випусках – 49). Нижня частина магазину нерухома. Верхня – обертається при подачі набоїв дією спіральної пружини, що стискається при наповненні магазину. Магазин фіксується пристроєм, розміщеним разом з основою прицілу, через яку проходить шток з пружиною. Для знімання магазину необхідно потягнути виступи за прицілом. Маса повного магазину – 2,8 кг. Переносилися у жерстяній коробці на 3 диски. Також – у брезентовій сумці.

Прицільні пристосування відкриті. Основа прицілу розміщена на ствольній коробці, основа мушки – на кожухові стволу. Планка прицілу секторна, розмічена на дальність 1500 м кроком 100 метрів.

Приклад кулемета ДП дерев’яний з напівпістолетною шийкою. До затильника приєднаний шурупами. Приклад для ДПМ виготовлявся спрощеним і доповнювався пістолетною ручкою управління. Антабки приєднано зліва до прикладу і ствольного кожуха.

Сошка ДП приєднана знизу до кожуха стволу, знімна і могла губитися. У ДПМ – прикручувалася зверху кожуха і стала міцнішою.

Пристосування для обслуговування складалися з розбірного 3-ступінчатого шомпола, протирок, виколоток, ключа тощо. Інструмент зберігався і переносився у коробці. Мастильниця розміщена у прикладі.

Для застосування взимку для кулемета були створені санки-волокуша. Волокуша мала кріплення для кулемета, коробок з дисками, пристосуванням, дозволяла ведення вогню без знімання кулемета.