Projector Mk.1 Northover

В. Б р и т а н і я

Втрата значної кількості озброєння при поразці під Дюнкерком та загроза прямого вторгнення німецьких військ спонукала військове керівництво до створення простих і дешевих зразків зброї. Особливо протитанкової.

Один із прикладів – однозарядний станковий гранатомет системи Гаррі Нортовера. Він був сконструйований одразу після відомих подій і прийнятий на озброєння та запущений у масове виробництво.

Northover Projector Mark 1 прийнято на озброєння у 1940 році. Простота конструкції забезпечила негайний випуск 8 тисяч одиниць. Конструктор Нортовер спеціально розробив зброю для метання уже створених гвинтівкових мортиркових гранат та спеціально створеної пляшки із запалювальною речовиною. Гранатомет виготовлявся до 1943 року і всього було випущено більше 18 тисяч. Зрозуміло, що дешева річ рідко буває ефективною. Але для насичення військ „Нортовер“ був оптимальним варіантом. Разом з іншими зразками подібного типу. Наприклад, бомбардою Блейкера.

Northover Projector Mark 1 разом з тим, що був простим, був і занадто важким (28 кг) при невеликій дальності ефективного пострілу. У кінці випуску зразок полегшили але модернізованих Mark 2 виготовили не так багато. Гранатомети поступали на озброєння спочатку армійських підрозділів, а потім передавалися до народного ополчення. Про застосування у боях інформація відсутня.

Northover Projector обслуговувався розрахунком з 2 – 3 бійців.

Гранатомет складався з стволу, ручки управління, встановленій на довгій штанзі, що нагадує приклад, станка і механізму наведення.

Ствол гранатомета встановлювався на станок за допомогою цапфи. Механізм забезпечував вертикальне наведення підніманням чи опусканням ручки управління, а в горизонтальній площині – обертанням на цапфі.

Станок масивний, що забезпечувало остійність при пострілі та обмежувало транспортування. За конструкцією – 4-ножний станок із змінним кутом нахилу. Позитив у цьому – пристосування до місцевості та змінна висота лінії вогню.

Ствол довжиною 914 мм гладкий, казнозарядний. Заряджання проводилося ручним вкладанням гранати і заряду після відкривання затвору.

Для метання гранат застосовувався заряд чорного пороху з капсулем.

Залежно від гранати дальність метання була різною. Створена запалювальна пляшка була легшою від гранат і дальність пострілу нею була найбільшою – до 275 ярдів (251,5 м). Проте, конструкція гранатомета і форма гранат не сприяла великій точності пострілу. Ефективна дальність пострілу становила 90 – 120 м.

Боєприпаси :

Special Incendiary Grenade № 76 – запалювальна граната, що виготовлялася з скляної побутової пляшки наповненої запалювальними речовинами : бензином та фосфором, розділеними водою.

Крім того розміщували шматок гуми для димоутворення ;

Mills Bomb № 36 – протипіхотна осколкова граната, що застосовувалася як ручна та мортиркова ;

Grenade № 68 Anti-Tank – протитанкова кумулятивна мортиркова граната.