Grenade № 68 Anti-Tank

В. Б р и т а н і я

На початку 2 Світової війни британська піхота не мала достатньо засобів боротьби з танками. Одна за одною з’явилося кілька ручних гранат фугасної дії але їх ефективність не відповідала вимогам часу. У той час англійські зброярі працювали над впровадженням кумулятивного ефекту для різних зразків зброї.

Однією з перших була створена граната для гвинтівкового гранатомета-мортирки, який британська армія застосовувала з часів Першої Світової війни.

Гранатомет створено для використання з ручною гранатою Міллса і був пристосованим для встановлення на гвинтівку Lee-Enfield.

Мортирка мала циліндричний ствол-чашу і закріплювалася на гвинтівці за допомогою двох важелів. Гвинтівково-ручна граната Mills №23 – №36 для пострілу з гранатомета мала диск для кращої обтюрації. За таким принципом була сконструйована і протитанкова граната №68. Постріл проводили також холостим патроном.

Grenade, Rifle № 68 Anti-Tank – повна назва гранати. Вона виготовлялася протягом 1940 – 1945 років, проходила модернізацію і назва доповнювалася прийнятим у Великій Британії позначенням Mark І – Mark VІ.

Граната № 68 АТ складається з корпусу та хвостової частини. Корпус має основу та кришку. В залежності від модифікації основа виготовлялася суцільною або складалася з окремих циліндричної частини і тильної. Також корпуси відрізняються наявністю чи відсутністю стабілізуючих пер. Основа корпусу закривалася плоскою кришкою, що нагвинчувалася на різьбі.

Хвостова частина обов’язково мала пластинчасті стабілізатори. З корпусом хвостовик з’єднувався різьбою. До його тильного зрізу прикріплювався диск-обтюратор.

У трубчастій частині хвостовика розміщувався підривник інерційного типу. При збереженні гранати та транспортуванні підривник фіксувався запобіжною чекою.

Заряд вибухової речовини займав простір корпусу гранати і мав форму сприятливу для формування кумулятивного струменя. Проте, перші гранати мали недосконалу форму заряду, що знижувало ефективність. Маса заряду – 156 г. Застосовувалися ВР різних типів. Граната пробивала броню товщиною 52 мм.

Для пострілу гранату вставляли у мортирку, попередньо вийнявши запобіжну чеку. Граната входила лише до циліндричної частини корпусу.

Маса гранати – 894 грами.