Light Machine Gun  Model 1941  Johnson

С Ш А

У першій половині 1930^-их років офіцер запасу американської морської піхоти Мелвін Джонсон (Melvin Johnson) проектує напівавтоматичну гвинтівку, сподіваючись на прийняття її на озброєння збройних сил США. Перемогу в конкурсі отримує гвинтівка Джона Ґаранда, а Джонсон пропонує свою розробку іноземним покупцям. На початку 40^-их років зброяр створює на базі „самозарядки“ ручний кулемет. Із вступом Сполучених Штатів у Другу Світову війну, затребуваними стали обидва зразки. M-1941 Johnson Rifle і Light Machine Gun Automatics, Cal. 0.30, Model 1941 Johnson (легкий кулемет, калібру 0,30, Модель 1941 Джонсон) поступають у війська без офіційного прийняття на озброєння. Випуск кулемета проводила фірма „Кренстон Армс“.

М-1941 Johnson перебував на озброєнні парашутних та інших підрозділів корпусу морської піхоти та груп спеціального призначення. Застосовувався на європейському і тихоокеанському театрах бойових дій. Зразок вступав основному ручному кулемету М-1918А2 у надійності але мав підвищену точність пострілу. Ще одна особливість – знімний ствол, що забезпечує зменшення габаритів при десантуванні. Під час війни М. Джонсон проводить модернізацію кулемета для підвищення надійності і спрощення виробництва. У М-1944 Johnson дерев’яний приклад замінений плечовим упором, приєднаним до двох трубок, сошка стала 1-опорною. Всього було виготовлено близько 9,5 тисяч екземплярів.

„ЛМҐ М-1941 Джонсон“ застосовувався із стандартним американським гвинтівковим набоєм 7,62×63 .03-06 Springfield.

Принцип роботи автоматики – КВС. Ствол замикається поворотом личинки затвору і входженням 8^-ми бойових упорів у муфту ствольної коробки, яка має 8 вирізів. Розмикання здійснюється після відходу рухомої частини на 3 мм. Рухомі деталі знаходяться на одній поздовжній вісі. Прискорювач затвору не встановлювався, а його відхід проходив за інерцією. Повертально-бойовий механізм розміщений у трубці прикладу. Вогонь вели у автоматичному режимі або одинарними пострілами. У першому випадку – із заднього шептала, а одинарні постріли – при замкненому патроннику. Пружина для повертання стволу вперед надіта на нього і захищена його кожухом.

Ударно-спусковий механізм куркового типу, встановлений у спусковій коробці. Обладнаний механізмом зміни темпу вогню – 400-700 (за іншими даними – 300-900) пострілів за хвилину. „М-1941 Джонсон“ обладнаний ручним запобіжним пристроєм. Важіль запобіжника служить і для вибору автоматичного чи одинарного режимів вогню.

Ствольна коробка трубчаста, подовжується коротким ствольним кожухом. Знизу до неї приєднано спускову коробку, а ззаду – трубку повертального механізму.

Ствол швидкозмінний, має муфти у казенній частині та близько середини для з’єднання з ствольною коробкою та кожухом. Канал стволу з 4^-ма правобічними нарізами. Кожух стволу має круглі вентиляційні отвори.

Боєживлення проводиться з магазину ріжкової форми, з 1-рядним розміщенням набоїв. Магазин вставляється у горловину, приєднану до ствольної коробки з лівого боку. Наповнення магазину можна проводити через вікно на правому боці ствольної коробки з обойм або по-одинарно.

Прицільні пристосування встановлені з підвищенням. Діоптричний цілик розміщений на складальній стійці.

Основа сошки приєднана до ствольного кожуха. Пістолетна ручка управління виготовляється разом із спусковою коробкою і має дерев’яні накладки.

Приклад дерев’яний. У його верхній частині розміщена трубка повертально-бойового механізму. У М-1944 встановлено одна над одною дві трубки, до яких приєднаний затильник.

ТТД  M-1941 Johnson :

довжина стволу : 558 мм ;

ефективна дальність : 800 м ;

початкова швидкість кулі : 855 м/с ;

темп вогню : 400 – 700 постр./хв.;

місткість : 20 набоїв ;

маса : 6,5 кг ;

довжина : 1070 мм.