Model 1918А2 Browning Automatic Rifle
С Ш А
Ручний кулемет M-1918А2 BAR – розвиток першої у світі, прийнятої на озброєння, автоматичної гвинтівки Browning Automatic Rifle M-1918. /див. „Автоматичні гвинтівки“/. Конструктор автогвинтівки – Джон Мозес Браунінг (John Moses Browning), – застосував при розробці рішення інших розробників.
Згодом на замовлення американської кавалерії Браунінг створює варіант – BAR M1922. Даний зразок за призначенням і конструкцією відносився до ручних кулеметів але (до речі, як і пізніші) назву не змінювали. Наступні варіанти створювалися уже без участі Джона Браунінга.
У 1920-30-ті роки зразок отримав новий розвиток. Кулемет, за ліцензією або без неї, починають виготовляти у Європі. У 1920 році автоматичну гвинтівку, але як ручний кулемет BAR M21, було прийнято на озброєння у Швеції. Випуск проводився фірмою „Кольт“, а згодом у Швеції. Головним європейським виробником, зрозуміло, була бельгійська „Фабрік Національ“, яка виготовляла кулемети під боєприпаси калібру 7,65 мм для власних збройних сил та 7,92 мм для експорту в Китай і Польщу. Згодом у Польщі розпочали своє виробництво „Браунінгів“. /інформацію про європейські варіанти див. у наступних статтях/.
У США 24 червня 1937 року на озброєння прийнято наступний варіант гвинтівки – M-1918А1 BAR. За характеристиками і можливостями зразок класифікується як легкий ручний кулемет для вогневої підтримки піхотного відділення або взводу. Найбільш поширеним варіантом став кулемет M-1918А2 BAR, що виготовлявся з 1940 року. Основним недоліком всіх варіантів була мала місткість магазину.
Ручний кулемет „Модель 1918А2 Браунінг, автоматична гвинтівка“ прийнятий на озброєння 30 червня 1938 року, а випуск запроваджено з 1940 р. M-1918А2 Browning Automatic Rifle виготовлявся у США (з перервами) до середини 1950 років. Випуск проводили „Кольт“, „Вінчестер“ та інші компанії. Всього було вироблено близько 1.000.000 екземплярів. Застосовувався американськими військами під час 2 Світової війни, війн у Кореї, В’єтнамі та інших конфліктах. На озброєнні перебував до середини 1970-их років.
Кулемети виготовлялися також під патрони калібру 7 мм, 7,71 мм. BAR M-1918 різних варіантів виробництва США, Бельгії, Польщі, Швеції застосовували військами і воєнізованими підрозділами більше ніж у 40 країнах світу : Китай, Австрія, Фінляндія, В. Британія, Франція, ФРН, Канада, Куба, Туреччина, В’єтнам, Корея, Ізраїль, латиноамериканські, африканські, азійські. Трофейні кулемети під час 2 Світової війни застосовували Вермахт і РСЧА. У СРСР використовували зразки захоплені під час війни з Польщею у 1939 році.
Зразки для американської армії випускалися під набій 7,62×63 .30 Springfield.
Робота автоматики полягає у застосуванні принципу ВПГ. Газовий механізм знаходиться під стволом. У М-1918А2 газовий механізм має регулятор. Газовий поршень розміщено на штокові, який у свою чергу, приєднується до затворної рами. На штокові встановлена пружина повертально-бойового механізму. Крім того, у прикладі розміщується буферний пристрій. Постріл здійснюється із заднього положення затвору. Замикання патронника проводиться важелем, шарнірно з’єднаним із затвором. При підході рухомих частин у переднє положення, важіль піднімається вгору і з’єднується з уступом ствольної коробки. Ручка зведення розміщена з лівого боку ствольної коробки і під час пострілів не рухається. Зразки М-1918А1 М-1918А2 мають вставку між стволом і повертальною пружиною для зменшення її нагрівання.
Спусковий механізм встановлено у спусковій рамці, що закриває ствольну коробку знизу. У автоматичної гвинтівки М1918 і кулемета М-1918А1 механізм забезпечував автоматичний режим вогню або одинарні постріли. У кулемета М-1918А2 „БАР“ залишено тільки автоматичний режим, але має 2 режими темпу вогню : до 450 п/хв або до 650 пострілів на хвилину.
Регулювання здійснюється за допомогою буферного пристрою. При веденні вогню з високим темпом затворна рама повертається вперед без затримки ; при виборі низького темпу затворна рама утримується допоки тягарець здійснював рух назад і повертаючись вперед звільняв раму. Важіль для вибору темпу та переведення у запобіжне положення розміщено з лівого боку ствольної коробки над спусковою скобою.
Ствольна коробка виготовлялася фрезеруванням, служить основою конструкції і приєднання стволу, прикладу та інших вузлів. Нижня частина коробки закривається спусковою рамкою і приєднаною до газової трубки кришкою.
Ствол у всіх зразках американського виробництва незмінний. У М-1918А2 встановлена ручка, яка служить для перенесення кулемета. Канал стволу має 4 лівобічних нарізи кроком 254 мм. У різних варіантах встановлювалися модифіковані полум’ягасники трубчастої форми. У післявоєнних випусках – більш сучасні.
Магазин знімний, коробчастий, прямої форми. Встановлювався у вікно ствольної коробки. Розташування набоїв – шахове. Недоліком була не тільки його мала місткість, а й самовільне випадання, тому М-1918А2 обладнувався спеціальними пластинами для додаткового утримання. Зміна магазину проводиться за допомогою кнопки, встановленої перед спусковим гачком в основі спускової скоби.
Прицільні пристосування механічні. У кулемета М-1918А2 встановлювалася прицільна планка як у кулемета М-1919А4. У похідному положенні стійка прицілу складалася у захисну основу. Основа мушки розміщена в кінці стволу.
Приклад кулемета з напівпістолетною шийкою. До затильника приєднувався наплічник. У кулеметів останніх років випуску приклади виготовлялися з пластмаси.
Сошка кулемета М-1918А1 приєднувалася до газової трубки. У М-1918А2 – в кінці стволу. На газову трубку приєднувалася дерев’яна накладка.
ТТД М-1918А2 BAR :
довжина стволу : 610 мм ;
прицільна дальність : 1400 м ;
початкова швидкість кулі : 850 м/с ;
темп вогню : 350 – 650 пострілів за хвилину ;
місткість магазину : 20 набоїв ;
маса : 9,4 кг ;
довжина : 1220 мм.
| 
