U.S. rifle, .30 caliber, Model 1 Garand
С Ш А
Американська армія як і більшість армій світу на початку 20 сторіччя шукала шляхи для заміни магазинних гвинтівок, як основної піхотної зброї. Один з напрямів – створення напівавтоматичного зразка з гвинтівковим набоєм. Прийнята на озброєння гвинтівка М1 Ґаранд – результат довгої праці її автора у змаганні з іншими зброярами. Джон Кантіус Ґаранд (канадець за походженням), кар’єру збройного конструктора провів у США. 1919 року він вперше заявив про себе, запатентувавши схему автоматики. У тому ж році він став працювати у відомій зброярні „Springfield Armory“ над гвинтівкою, яка реально з’явилася через 10 років, а була прийнятою на озброєння ще пізніше.
У проекті гвинтівки 1929 року з робочою назвою Т1 Джон К. Ґаранд (John C. Garand) вперше у власних конструкціях застосував автоматику з відведенням порохових газів. У газовому механізмі застосовано відведення газів через спеціальний надульник. Згодом конструкція отримала класичний варіант з відведенням крізь отвір у стволі. Зразок створювався з 7-мм патроном .276. Пройшовши через експериментальні варіанти Т3Е2, Т1Е1, Т1Е2 і змагання із зразком Джонсона, „самозарядка“ Дж. Ґаранда перемогла у конкурсі. 9 січня 1936 року армія США офіційно прийняла на озброєння „U.S. rifle, .30 caliber, Model 1“ (гвинтівка США, калібру .30, М1), більш відому як М1 Garand. Випуск гвинтівки запроваджено на „Спрінґфілд Арморі“. У 1937 році перші партії „Модель 1 Ґаранд“ поступили у війська. Пізніше напівавтоматична гвинтівка була прийнята на озброєння корпусу морської піхоти, на флоті та в інших збройних формувань США. Під час експлуатації виявлено було недоліки, які усувалися до 1940 року. Одне з оновлень – відведення газів проводилося не через надульний пристрій, а в газову камеру через отвір у стволі. Виготовлені раніше гвинтівки пройшли осучаснення. У роки 2 Світової війни до випуску „М-1 Ґаранд“ підключили компанію „Вінчестер“. Було виготовлено більше 4 млн. Але зробити самозарядну гвинтівку основною зброєю американської піхоти не вдалося. Її застосовували нарівні з магазинною М-1903 „Спрінгфілд“, напівавтоматичними карабінами М-1 Carbine, автоматами М-2. Пізніше було організовано і випуск конкурента – „самозарядку“ Джонсона.
Під час війни у Кореї виробництво „Райфл, .30 калібер, М1“ відновлювалося. Всього випущено близько 5.500.000 екземплярів. Офіційно зразок знято з озброєння армії (Сухопутних сил) у 1957 році, але гвинтівку використовували ще довгий час. Вона пройшла Корейську, В’єтнамську війни та інші конфлікти, де приймали участь ЗС США. До цього часу M-1 Garand застосовується як зброя для церемоній. Частина гвинтівок М-1 виготовлялися у снайперських варіантах М1-С і М1-D. На гвинтівку можна встановлювати надульний гранатомет М-7.
Під час 2 Св.в. самозарядка постачалася також військам союзників : Канада, В. Британія, Франція. Широке розповсюдження почалося після війни, коли США передавали або продавали гвинтівку в усьому світі : Німеччина, Нідерланди, Італія, Греція, Аргентина, Куба, В’єтнам, Корея, Японія та десятки інших країн. До цього часу „Ґаранд“ застосовують багато з них. Частина армій застосовують модифіковані, з набоєм 7,62-мм НАТО. Деякі країни використовують М-1 як церемоніальну зброю.
Італійська компанія „Беретта“ гвинтівку виготовляла за ліцензією. BM-59 Beretta – перший „Ґаранд“, перетворений для застосування з патроном 7,62×51. У США самозарядна гвинтівка послужила базою для створення її заміни – серії М-14 : автоматичної, снайперської гвинтівок та легкого кулемета М-14А1.
Напівавтоматична гвинтівка М-1 має класичне компонування з введенням механізму автоматики.
„Модель 1 Ґаранд“ створена для застосування з патроном 7,62×63 .03-06 Springfield.
Принцип роботи автоматики – ВПГ. Механізм газовідведення встановлений знизу стволу протягом всієї його довжини. Газова система працює за принципом довгого відходу і складається з газової камери з регулятором, газової трубки, штока затворної рами з приєднаним газовим поршнем, подавальним і повертальним механізмами. Постріл здійснюється у передньому положенні затвору після замикання патронника шляхом повороту затвору і з’єднанням бойових виступів з упорами ствольної коробки. Затворна група складається з затворної рами, встановленої у ній затвору, приєднаного до неї штока газового поршня з ручкою перезаряджання. Під час пострілу порохові гази входять у газову камеру і діючи на поршень відкидають його назад. Шток за допомогою зовнішнього важеля відводить затворну раму назад. За допомогою криволінійних пазів у рамі та виступів на затворі, він повертається проводячи розмикання. Повертальна пружина встановлена у газовій трубці, безпосередньо на штокові рами. До штока приєднано також важіль подавального механізму.
Курковий ударно-спусковий механізм встановлений на спусковій рамі знизу ствольної коробки. До спускової рами приєднано спускову скобу, відводячи яку вниз можна знімати курок з бойового зведення або зводити його при зарядженій гвинтівці. Курок УСМ проводить постріл за допомогою гвинтової бойової пружини. Вогонь проводиться тільки у режимі одинарного вогню. Гвинтівка обладнана ручним запобіжними пристроєм, який діє на курок і спусковий гачок. Важіль запобіжника встановлений на спусковій рамі і при ввімкненні входить у неї.
Ствольна коробка напіввідкрита. Зовні з правого боку на коробці є виступ для направлення руху затворної рами з ручкою перезаряджання. Знизу – основа магазину.
Ствол з’єднаний з стольною коробкою різьбою. Канал стволу має 4 правобічні нарізи кроком 254 мм.
Магазин постійний. Заряджається обоймою-пачкою. Подавальна пружина відсутня. На лінію досилання патрони подаються важелем, який діє від системи автоматики. Після відстрілу останнього набою, пуста пачка викидається з магазину вгору, а затворна рама стає на затримку. Важіль затворної затримки знаходиться з лівого боку ствольної коробки. Патрони розміщені в пачці у шаховому порядку. Знизу вікно магазину закривається металевою кришкою, приєднаною до спускової рами.
Прицільні пристрої механічні. Основа мушки встановлена на стволі, основа прицілу – на ствольній коробці. Приціл діоптричний, має круглі ручки для регулювання по дальності та введення бокових поправок. Шкала розмічена у ярдах. Максимально – 1200 (1097 м).
Ложе суцільне, дерев’яне. Складається з трьох частин : вкороченого ложе з прикладом і шийкою напівпістолетної форми, надствольна і передня накладки.
З гвинтівкою застосовувалися багнети різних типів. Спочатку – М1905 від М-1903 „Спрінґфілд“, а з 1943 року оснащувалися спеціально прийнятим на озброєння М-1. Багнети примикалися за допомогою кільця на ствол і виступу на газовій трубці.
Ремінь можна приєднувати на вибір до 3 антабок, встановлених знизу на прикладі і накладках. У комплект гвинтівки для десантників входив брезентовий чохол. Гвинтівка перед укладанням розбиралася на 2 частини : ствольна група з накладками і ложе з ударно-спусковим механізмом. Споряджені обойми переносяться у підсумках або поясному чохлі-патронташі.
У комплект гвинтівки входить пристосування для обслуговування : спеціальний ключ, мастильниця та інше приладдя. Частина з них знаходяться у двох відділеннях в прикладі, закритих овальною кришкою у затильнику.
ТТД U.S. rifle, .30 cal, M1 :
довжина стволу : 610 мм ;
прицільна дальність : 1100 м ;
ефективна дальність : 600 м
початкова швидкість кулі : 865 м/с ;
бойова швидкострільність : до 35 п./хв.;
місткість магазину : 8 ;
маса : 4,8 кг ;
довжина : 1107 мм.
|