Каталог статей

Головна » Статті » ЗБРОЯ ПІХОТИ » РУЧНІ реактивні гранатомети

M18 Recoilless Rifle

Model 18 Recoilless Rifle

С Ш А

З 1942 року армія Сполучених Штатів Америки застосовувала ручні реактивні гранатомети „Базука“ з гладким стволом-пусковою установкою. До кінця війни їх вдосконалювали і врешті прийняли на озброєння більш потужну „Супер Базуку“. Одночасно з цими роботами був створений і нарізний гранатомет.

Конструкторські роботи проводили інженери Kroger та Musser, а зброя мала не офіційну назву „Kromuskit“. Офіційну – Т15. Перші випробування провели у листопаді 1943 року. Зброя зарекомендувала себе з кращої сторони але (не відомо з яких причин) випуск відклали. У другій половині 1944 року зразок прийнято на озброєння як Model 18 Recoilless Rifle. Було замовлено 2000 одиниць зброї та більше 800.000 боєприпасів різного призначення.

Model 18 RR поступив у війська з початком 1945 року і завоював прихильність у піхоті. На відміну від „базук“ М-1 та М-9 безвідкатний гранатомет хоч і мав більшу масу але призначався для враження цілей на значно більшій віддалі. Його снаряд мав вищу в 4 рази початкову швидкість та точність пострілу. Недоліком була нижча пробивна здатність. Гранатомети М-18 і „базуки“ доповнювали одні одних. На відстані до 450 метрів можна було вразити легко броньовану ціль чи вогневу точку, а М-9 чи М-20 забезпечували ефективну боротьбу з танками на віддалі 100 – 280 метрів.

Перше бойове застосування пройшло навесні 1945 року на території Німеччини.

М-18 перебували на озброєнні американських підрозділів до кінця 1960^-их років. Вони застосовувалися у Корейській та В’єтнамській війнах. Хоч пробити башту чи корпус, навіть, Т-34 не могли. Крім того гранатомети передавалися до інших країн : Філіппін, Китаю, Танзанії. У Китаї згодом налагодили не ліцензований випуск і постачали урядовим військам В’єтнаму. Тому географія бойового застосування була досить широкою. Випуск гранатометів проводився також у Бразилії до початку 80^-их років.

„Модель 18“ не має чітких ознак якогось одного класу. У назві застосовано визначення „безвідкатна гвинтівка“ (рікойлес райфл). Іноді його називають безвідкатною гарматою. Зразок має калібр 57 мм та унітарні боєприпаси, тому можна з цим погодитися. Ствол встановлюється на легкий станок від кулеметів. Але можливість ведення вогню з плеча не дає однозначного ствердження.

Виходячи з цього, Model 18 RR – динамо-реактивний універсальний гранатомет. „Універсальність“ полягає у способі застосування (з плеча, сошки, станка-триноги) і у використанні протитанкових, осколкових, димових та інших боєприпасів. При веденні боїв на місцевості з розвиненими водними ресурсами гранатомети встановлювали на човни.

Гранатомети поступали на озброєння піхотних підрозділів, повітряного десанту. У піхоті М-18 поступав на оснащення взводів важкого озброєння піхотних рот (по 3 одиниці). Обслуга складалася з командира-стрільця та заряджаючого.

„Модел 18 Рікойллес Райфл“ – однозарядний нарізний реактивний каліберний багаторазовий гранатомет. Калібр – 57 мм. (дані про кількість нарізів не вдалося знайти в жодному із джерел ; але судячи з готових виступів на снаряді – близько 20)

Боєприпаси – унітарні патрони 57×303R.

Застосовувалися набої із снарядами різного призначення :

М-307А1 – бронебійний, кумулятивного типу ; пробивна здатність – до 64 мм стальної броні при куті 90^о ; маса патрону – 2,56 кг ;

М-306А1 – осколково-фугасний ; маса патрону – 2,4 кг ;

М-308А1WP – запалювально-димовий ; мав заряд білого фосфору, що після контакту з повітрям вибухав і шматки фосфору розліталися на кілька метрів, а потрапляючи на легкозаймисті предмети запалювали їх ; від горіння самого фосфору утворювалася хмара диму ; маса патрону – 2,57 кг ;

Т25Е4 – картечний ; можливо, тільки дослідний.

Гільза циліндричної форми, із закраїною. Виготовлялася із сталі. Майже по всій поверхні мала отвори для виходу порохових газів. Метальний пороховий заряд в гільзі розміщувався у герметичному водонепроникному згоряючому мішечку. Маса пороху – 450 грамів. Маса снарядів різного призначення – близько 1,2 кг. На поверхні снарядів нанесено готові виступи для входження у нарізи каналу стволу.

Основа гранатомета М-18 – ствол, який складається з основної частини та приєднаного до неї патронника із затвором, ударним механізмом та соплом, які об’єднані в один вузол. Затвор служить для замикання патронника під час пострілу та проведення самого пострілу за допомогою ударного механізму. Сопло служить для зниження тиску порохових газів у патроннику, створення врівноважуючої реактивної тяги. Постріл проходив у патроннику стволу, виконаному як камера згорання.

Набій заряджається у патронник з казенного боку при відкритому затворі.

Запалювання метального заряду проводиться капсулем ударного типу, який встановлений у дні гільзи. Порохові гази розширюються в гільзі і одночасно починають рухати снаряд у ствол та виходять крізь отвори гільзи у камеру-патронник та через сопло назовні. Гільза після пострілу витягується вручну заряджаючим. Закривання та відкривання затвору проводяться встановленою на затворі ручкою.

Ударний та спусковий механізми розділені. Ударний встановлений у затворі, а спусковий – разом з ручкою управління вогнем.

Особливість гранатомета – ручка управління встановлена з правого боку стволу і розміщена горизонтально. Утримується за допомогою хомута.

Гранатомет M-18RR оснащувався оптичним прицілом M26 Scope. Він встановлювався на кронштейн, закріплений на стволі хомутом. Приціл забезпечував ведення вогню по площадкових цілях на дальність до 1800 ярдів (1650 м). Прицільна дальність по точкових цілях – 450 метрів.

На стволі гранатомета прикріплено захисну накладку, що запобігала контакту обличчя гранатометника з гарячим стволом.

Гранатомет обладнано двома сошками. На одному рівні з ручкою управління приєднано сошку „монопод“. При стрільбі з плеча її використовували для утримання гранатомета другою рукою. Для регулювання по висоті сошка має гвинтовий механізм. Ближче до патронника на стволі хомутом приєднувалася 2-нога складальна сошка. Її оригінальна форма забезпечувала у складеному положенні розміщення гранатомета на плечі.

М-18 створювався також для застосування на станку. Обрано розповсюджені в американській армії станки М-1917 та М-2, що застосовувалися з кулеметами М-1917А1 та М-1919А4.