Model 1919А4  Browning Machine Gun

С Ш А

Застосування на останньому етапі Першої Світової війни кулемета M-1917 Browning виявило його недолік – залежність від наявності води, особливо в жаркому кліматі. Як відомо, на базі М-1917 був створений авіаційний варіант М-1918 з повітряним охолодженням стволу. Проведені експерименти довели, що можна створити станковий кулемет із повітряним охолодженням стволу. Деякі джерела вказують що кулемет створювався як модернізація авіаційного М-1918. Більшість – для встановлення на танках та іншій техніці.

Перший варіант М-1919 створений Джоном Браунінгом (John Browning) 1919 року, але розгортати його масовий випуск не було потреби. М-1919 у порівнянні з М-1917 мав коротший ствол, закритий кожухом з вентиляційними отворами. Варіант М-1919А1 також не мав комерційного успіху.

Кулемет М-1919А2 з стволом довжиною 457 мм у 1920^-ті роки почала виготовляти компанія „Colt“ для озброєння кавалерійських частин. Кулемет міг перевозитися у в’юках і встановлюватися на легкий станок-триногу.

Наступною розробкою, вже без Джона Браунінга, був М-1919А3, який став прототипом для основного зразка М-1919А4. Кулемет був створений у середині 30^-их років. У 1936 році на озброєння армії США прийнято модернізований М-1917А1. Але він не позбувся головної вади – рідинного охолодження. Тому в кінці 1930 років на озброєння офіційно приймається Browning M1919A4 US Cal .30. Його випуск нарощується до кінця 2 Світової війни. Наприклад, на початок 1945 року було виготовлено майже 439 тисяч. Крім станкового піхотного кулемета, були розроблені і виготовлялися кілька варіантів.

На танках, автомобілях чи бронетехніці застосовувалися кілька різновидів : основний M-1919A4 Browning у варіанті зенітного або при відкритому застосуванні, кріплення якого не відрізнялося від піхотного ; M-1919A4НВ – спарений або курсовий, з важким стволом. Також виготовлялися танкові варіанти M-1919A5 і М-37.

Під час війни створений і випускався варіант ручного кулемета – M-1919A6 Browning з прикладом, сошкою і подовженим стволом.

Кулемети М-1919А4 з індексом AN/M-2 застосовувалися також для озброєння літаків (винищувачі, бомбардувальники, літаючі човни та інші) у курсових та оборонних рухомих установках. Пізніше кулемети встановлювалися і на вертольотах.

Збройні сили США застосовували кулемети М-1919А4 та їх версії довгий час. У піхоті – їх замінювали універсальним М-60. Усі вони застосовувалися із гвинтівковим набоєм „7,62-мм Спрінґфілд“. За весь період „Браунінг М-1919“ використовувався на всіх театрах дій американських військ в роки 2 Світової війни, у Корейській та В’єтнамській війнах та інших конфліктах. Під час війни у В’єтнамі з’явилися версія M1919A4E1 під стандартний гвинтівковий патрон НАТО 7,62×51. Ці кулемети застосовувалися разом попередніми варіантами наземними військами і підрозділами морської піхоти. Також їх встановлювали на легкий річковий транспорт.

Під час 2 Світової війни „Браунінг М-1919А4“ виготовляли у Великій Британії під патрон „7,71×56R .303 British“. Частину Browning .303 Mark I і Mark II встановлювали на літаки.

ЗС СРСР під час війни отримували кулемети М-1919 встановлені на техніці : британські винищувачі з кулеметами калібру 7,71 мм і американські танки з 7,62-мм кулеметами.

США постачали кулемети, особливо в післявоєнний період, у різні частини світу. Частина їх застосовувала кулемети і на початку 3 тисячоліття.

Випуск кулеметів проводило кілька країн ще з 30 років минулого століття (Польща, Швеція, Швейцарія, Бельгія), застосовуючи набої різних калібрів – 7,92 мм, 7,65 мм, 8 мм, 6,5 мм.

Загальний випуск кулеметів М-1919 Браунінга оцінюється у 5 мільйонів.

Станковий кулемет M-1919А4 Browning встановлювався на 3-ногу М2.

Патрон – 7,62×63 .30-06 Springfield.

Основні частини кулемета : ствол із кожухом, ствольна коробка, короб із затильником, затвор, спускова коробка, прицільні пристрої. Робота механізмів кулемета аналогічна його попереднику М-1917.

Принцип роботи автоматики – КВС. Патронник перед пострілом замикається вертикальним клином. Під час пострілу рухома система (ствол, ствольна коробка, затвор) відходить на кілька міліметрів назад. Потім проходить розмикання, екстрагування гільзи і зведення ударного механізму. Повертальний механізм встановлений у коробі. До затильника корпуса приєднано трубку з буферним пристроєм. Циліндрична повертальна пружина посилає рухомі вузли вперед. Постріл здійснюється після замикання стволу. Затвор рухається по направляючих ствольної коробки. До затвора приєднано ручку зведення, яка рухається по щілині справа короба.

Ударниковий спусковий механізм розміщений у спусковій рамі. Спусковий гачок встановлений горизонтально, виходить в отвір у затильнику. Ударник вмонтований у затвор. Вогонь ведеться тільки автоматично.

Ствол з’єднаний із ствольною коробкою. Його повністю розміщено у кожухові з круглими або овальними отворами. Канал стволу з 4^-ма правосторонніми нарізами.

Боєживлення М-1919А4 проводиться із брезентової або металевої стрічки, з лівосторонньою подачею.

Управління кулеметом здійснюється ручкою пістолетного типу, встановленою на трубці буферного пристрою. Зразки швейцарського випуску обладнувалися ручками типу „максим“.

Прицільні пристосування встановлено на коробі. Основа діоптричного стійкового прицілу в задній частині, основа мушки – спереду. Мушка у похідному положенні складається.

Основний станок – М2. Задні ноги з’єднувалися у бойовому положенні перемичкою до якої кріпився механізм вертикального наведення.

У похідному положенні кулемет складався у компактний в’юк для перенесення одним солдатом тіла і станка.

ТТД  Model 1919А4 Browning :

довжина стволу : 610 мм ;

початкова швидкість кулі : 850 м/с ;

прицільна дальність : 2195 м ;

ефективна дальність : 1400 м ;

місткість стрічки : 250 ;

темп стрільби : 500 постр./хв.;

маса тіла кулемета : 14,1 кг ;

маса станка : 6,5 кг

довжина тіла : 1041 мм.