Gewehrgranatgerät

Н і м е ч ч и н а

Німецька армія протягом Першої Світової війни застосовувала кілька зразків шомпольних гранат. З 1917 р. на озброєння поступав мортирковий гранатомет і граната, конструкцію яких скопіювали з французького VB.

Після приходу до влади нацистів, серед іншого озброєння увага приділялася і гранатометам. Ціллю оснащення піхоти такою зброєю була універсальність. На озброєння приймалися ствольні гранати, що вистрелювалися сигнальними пістолетами. Інший напрям – мортирковий гранатомет. Тут також досягали універсальності.

Спочатку це був зразок що встановлювався на карабін Маузера і створена для нього осколкова граната, яку можна було метати вручну. Пізніше створили кумулятивні гранати. При розробці нових зразків стрілецької зброї (самозарядні, автоматична та штурмові гвинтівки), однією з вимог було встановлення мортирки.

У найбільш точному перекладі, Gewehrgranatgerät – пристрій для метання гвинтівкових гранат. Дослівно : Gewehr (Ґевер) – гвинтівка, granat (ґранат) – граната, gerät (ґерет) – виріб, пристрій.

Gewehrgranatgerät прийнято на озброєння Вермахту в 1940 році разом з осколковою гранатою GewehrSprenggranate 30. Згодом була створена протитанкова кумулятивна граната. Обидві гранати каліберні, тобто, їх діаметр не перевищував діаметру каналу стволу (калібру). Осколкова граната протягом виробництва змінювалася незначно. Головним чином, застосовувалися різні матеріали при виготовленні деталей. Протитанкова граната була замінена модифікаціями. Щоб підвищити їх ефективність, головні частини збільшували в діаметрі. Якщо якась частина снаряду чи гранати має діаметр більший за діаметр каналу стволу, їх називають надкаліберними.

Мортирка-гранатомет за конструкцією класична, з циліндричним стволом і кріпленням на стволі основної зброї. У німецькій армії зразок отримав назву Schießbecher (шіссбехер) – стріляючий бокал (дослівно). Іноді називають „кубок“, „чаша“. Всього було виготовлено близько 1,5 млн. одиниць.

Gew.Gr.G. має нарізний ствол калібру 30 мм. Кількість нарізів – 10. Особливість – гранати всіх типів мали готові нарізи на хвостовій частині. Метання гранат здійснюється пороховими газами холостого патрону пострілом з гвинтівки у положенні з плеча, з упором в ґрунт чи іншим способом.

Гранатомет призначався для озброєння кожного піхотного відділення або кількох на роту чи батарею інших родів військ.

„Ґеверґранатґерет“ складається з : стволу і основи з казенною частиною та чашкою. У комплект входять приціл, сумка, приладдя, гранати, сумки для гранат, холості патрони. Поверхня стволу перемінної товщини. З казенною частиною ствол з’єднується різьбою.

Основа має казенну частину з чашкою та затискний пристрій. Пристрій має відкидну на шарнірі пластину і важіль. Зверху в основі – виріз для основи мушки. При встановленні гранатомета на гвинтівку, основу прилаштовують знизу так, щоб основа мушки ввійшла у виріз. Шарнірну пластину притискають важелем до основи і стволу гвинтівки.

Приціл гранатомета складається з основи, прицільної планки, рівня і фіксатора. Основа прикріплюється до ложе з допомогою хомута так, щоб утримувалася колодкою прицілу а планка розміщувалася зліва від основного прицілу зброї.

Планка має візир і мушку та шкалу. Поділки нанесені на шкалу для проведення пострілу за настильною або навісною траєкторією. Максимальна дальність пострілу – 250 м, але це залежить від зразка гранати. Крок поділок становить 50 метрів.

„Ґев.Ґр.ґ“ міг переноситися на гвинтівці, що не заважало пострілу кулею. Але порушувало баланс і, відповідно, точність пострілу. У комплект входив шкіряний чохол (схожий на пістолетну кобуру), який переносився на черезплічному ремені. У чохол вкладався сам гранатомет, приціл, ключ для стволу та інші приладдя. Маса комплекту становила близько 1,5 кг.

Гранати переносилися в брезентових сумках. Холості патрони у каліберних гранатах були прилаштовані до кожної і разом вони вкладалися у картонний футляр. У надкаліберних гранатах патрони знаходилися в звичайних обоймах, що розміщувалися в кишеньках сумок.

Маса мортирки становить 0,84 кг. Маса прицілу – 0,39 кг.

Довжина гранатомета – 250 мм.

Гранатомет застосовувався для метання гранат більше 10 типів. Основні :

GewehrSprenggranate 30 – протипіхотна осколково-фугасна, калібру 30 мм. Sprenggranate (Шпренґґранате) – вибухова граната.

GewehrPanzergranate 30 – протитанкова кумулятивна, калібру 30 мм. Panzergranate (Панцерґранате) – протитанкова граната. Дальність пострілу – 250 м, ефективна – до 100 метрів.

Grosse Gewehrpanzergranate – протитанкова кумулятивна, надкаліберна. Grosse (Ґроссе) – велика. Дальність пострілу – 125 м, ефективна – 75 м.

У кінці війни були розроблені ще більш потужні кумулятивні гранати Gew. Pz.gr. 46 і Gew.Pz.gr. 61. Але досягти масового їх виробництва уже не встигли.