Каталог статей

Головна » Статті » ЗБРОЯ ПІХОТИ » штурмові гвинтівки

StG.44

Sturmgewehr 44 Schmeisser-Haenel

Н і м е ч ч и н а

Рішення про озброєння піхоти Вермахту новим класом основної зброї було прийняте у другій половині 30^-их років. У завданні було визначено вимоги для автоматичної зброї з дальністю дії до 1000 метрів, зменшеними у порівнянні з магазинними гвинтівками і ручними кулеметами габаритами та із вищими тактичними можливостями ніж у пістолет-кулеметів. Інформації про назву даного класу в той період немає. Визначення „Maschinenkarabiner“ з’явилося згодом. З початком масового виробництва автомат позначають як пістолет-кулемет – МР (Maschinenpistole). Після офіційного прийняття на озброєння у жовтні 1944 року – Sturmgewehr.

Створений 1938 року „Patronenfabrik Polte“ набій проміжного типу (штурмовий / автоматний) було вирішено доопрацювати. У 1941 році патрон 7,92×33 був створений. Головним виконавцем для створення автоматичного карабіну була визначена фірма Haenel. У добровільному порядку автомат почали створювати і в компанії „Маузер“. Згодом – інші розробники. (Про автомати німецьких зброярень періоду 2 Світової війни див. у попередній статті).

Версії про прийняття на озброєння автоматичних карабінів різні. Одна з поширених – роботи проводилися у секреті від Гітлера, який не бажав проводити переозброєння під час вирішальних битв. Інша (на мою думку більш вірогідна) – фюрер чекав завершення розробки самозарядної гвинтівки Gewehr 43, щоб, можливо, визначитися з єдиним зразком. Але у 1944 році і гвинтівці, і автомату було присвоєно нові індекси (Karabiner 43 і Sturmgewehr 44, відповідно) і продовжено випуск обох.

18 квітня 1938 року керівництво озброєнь німецької армії заключило договір з фірмою C.G. Haenel Waffenfabrik (Хенель Вафенфабрік) у місті Зуль на створення нового зразка зброї. Головним конструктором був відомий Хуго Шмайсер (Hugo Schmeisser). 21 січня 1942 року зброяр пред’явив HWaA зразок автоматичного карабіна – Maschinenkarabiner (Машиненкарабінер / карабін-машина). Одночасно на випробування було представлено і розробку „Вальтер“. Автомату „Haenel“ було присвоєно індекс Mkb.42(H).

Обом зброярням після полігонних випробовувань запропоновано виготовити партії карабінів для їх випробування на фронті. За результатами фронтового застосування у другій половині 1942 року прийнято рішення про доопрацювання обох зразків. Х. Шмайсер вирішив кардинально змінити конструкцію. Хоч зовні це помітно лише перенесенням газової камери від дульного зрізу стволу ближче до його середини.

У Maschinenkarabiner 42 (Haenel) автоматика працювала за принципом відведення порохових газів (ВПГ). Постріл проводився із заднього шептала ударниковим спусковим механізмом. Для встановлення у запобіжне положення в ствольній коробці „Машиненкарабінер 42 (Хенель)“ було зроблено виріз як у МП.40.

Автоматичні карабіни „Вальтер“ і „Хенель“ 1942 року зразка виготовлялися до осені 1943 року. Компанія C.G. Haenel підключила до випуску фірму „Merz Werke“. Всього було виготовлено до 3 тисяч „Мкб.42 (В)“ і не менше 5 тисяч „Мкб.42 (Х)“. У цей час Шмайсер на „Haenel Waffenfabrik“ запропонував нову конструкцію автоматичного карабіна. Військове керівництво прийняло рішення про випуск тільки розробки Шмайсер-Хенель.

Maschinenpistole 43 / 44

У липні 1943 року оновлений автомат було запущено у виробництво з назвою Maschinenpistole-43 та індексом MP.43. Крім введених змін у конструкцію автоматики, стрільці з „МП.43“ отримали можливість приєднувати на ствол за допомогою зажиму мортирку-гранатомет Gw.Gr.Ger.42. Автомати виготовляли без приливу для приєднання багнета. Восени 1943 року інженери фірми „Мерц Верке“ почали виготовляти автомати які отримали індекс MP.43/1. На дульній частині стволів цього варіанту нарізали зовні різьбу. На неї накручували новий зразок мортирок – MP.Gewehrgranatengerät.43. Також створено варіанти для приєднання кронштейну оптичного прицілу ZF.4 або інфрачервоного прицілу „Вампір“. На різьбу накручувалася захисна кришка.

6 квітня 1944 року автомат прийнятий на озброєння з назвою Maschinenpistole 44. У жовтні 1944 року офіційним наказом Гітлера зразок перейменовано у Sturmgewehr 44 (Штурмґевер / гвинтівка для штурму). Для автомата було створено кілька варіантів кривоствольної насадки і перископного прицілу для ведення вогню з танків, укриття та інших положень. Частина їх виготовлялася.

StG.44 випускали до весни 1945 року. Частину деталей виготовляли компанії-суміжники. А складання „ШтҐ.44“ вели, крім „Хенель“ і „Мерц Верке“, німецькі Sauer und Sohn, Erfurter Maschinenfabrik (ERMA) та австрійська Steyr. Усього автоматів МП.43 – Штґ.44 виготовлено до 460000 штук. Як зазначається, кілька десятків StG.44 було виготовлено працівниками „Хенель Вафенфабрік“ за наказом радянських військових влітку 1945 р. для оцінювання.

Під час війни штурмові гвинтівки поступали на озброєння спочатку елітних військ. З масовим випуском – у піхотні дивізії. Трофейними MP.43 – StG.44 користувалися солдати СРСР, США та інших країн.

Після війни трофейні штурмові гвинтівки поступили на озброєння поліції створеної Німецької Демократичної Республіки (у 1948-56 рр.), повітряно-десантних військ Югославської Народної армії (1945-50 роки). У 1950 році автомати поступили на озброєння армії Сирії, де перебували до 1965 року. За останніми даними, зараз вони застосовуються опозицією.

Автомат має гвинтівкове безложеве компонування. Приклад розміщений на одній лінії із стволом і напрямом відходу затвору. Сконструйований з широким застосуванням при виготовленні холодного штампування і з’єднання деталей точковим зварюванням та заклепками. Деталі проходять обробку „зіґ-машинами“ для видавлювання канавок, що придає їм міцність.

Боєприпасами у Sturmgewehr 44 служать патрони 7,92×33 Kurz 43.

Принцип роботи автоматики – ВПГ. Газовий механізм встановлений зверху стволу і складається з газової камери із регулятором на 2 положення, газового поршня з штоком приєднаним до затворної рами і газової трубки. Постріл з StG.44 здійснюється у передньому положенні затворної групи при замкненому стволі. Замикання патронника проводиться перекосом затвору у вертикальній площині.

Затворна група складається із затворної рами з приєднаними штоком газового поршня, направляючого стержня повертальної пружини і ручки та затвору. Затвор не вкладається у затворну раму, а з’єднується з нею тільки за допомогою виступів. Перекошування затвору проходить від взаємодії з виступом у ствольній коробці. Повертальний механізм розміщений частково у ствольній коробці і трубці прикладу. Екстрагування гільз здійснюється через вікно на правому боці ствольної коробки. Вікно має підпружинену кришку, яка закривається-відкривається при кожному пострілі. Ручка зведення приєднана до затворної рами зліва.

Ударно-спусковий механізм курковий. Розміщений у спусковій коробці. УСМ забезпечує ведення вогню одинарними пострілами або автоматично. Вибір режимів проводиться пересувним перевідником, встановленим впоперек спускової коробки. Ручний запобіжник важільний. Розміщений з лівого боку над ручкою управління.

Спускова коробка встановлена на рамці з ручкою управління та спусковою скобою і шарнірно приєднані до основи магазину, що в свою чергу приєднана до ствольної коробки. Ствольна коробка має складну поперечну форму, що нагадує 8-ку. У нижню частину вкладається казенник стволу та повертальна пружина і по ній рухається затвор. До верхньої частини приєднується газова трубка, вставляється шток газового поршня і по ній рухається затворна рама. Тильна частина ствольної і спускової коробок закривається затильником, який приєднаний до прикладу. Між собою коробки позаду з’єднуються поперечною шпилькою, а затильник має замикач.

Ствол вставляється у передній нижній отвір ствольної коробки і фіксується шпилькою, яка розклепується. Канал стволу з 4^-ма правосторонніми нарізами.

Магазин секторний, вставляється знизу. Кнопка заміни встановлена позаду приймача. Розміщення набоїв 2-рядне. Наповнення магазину проводять по-одинарно або за допомогою спеціального пристосування з обойм на 5 патронів.

Прицільні пристосування відкритого типу. Основа прицілу приєднана до ствольної коробки, основа мушки – у кінці стволу. Прицільна планка секторна. Від’юстирована від 100 до 800 метрів з кроком 100 м. Також можна встановлювати у проміжні положення по 50 метрів.

Приклад виготовляється з бука. У ньому є поздовжній отвір для повертального механізму та вертикальний отвір для розміщення пеналу з пристосуваннями.

Ручка управління має з кожної сторони дерев’яні накладки.

Від ствольної коробки до газової камери ствол закритий накладкою. Накладка виготовляється з листового металу з отворами для вентиляції. Вона приєднується до камери і ствольної коробки та прилягає до газової трубки.

Ремінь приєднується до наскрізного отвору прикладу і антабки, встановленої на газовій камері з правого боку.