Штурмові гвинтівки Вермахту (1933-45)

Н і м е ч ч и н а

Створення автоматів / штурмових гвинтівок у Німеччині проводилося з початку 20^-их років минулого сторіччя. А офіційно – з середини 1930 років, після приходу до влади фашистів. Військове командування розуміло, що для озброєння піхоти потрібна нова зброя для заміни магазинної гвинтівки. Передбачалося створити комплекс патрон-зброя з дальністю дії 400 – 1000 метрів. А не пістолет-кулемети, як пропагувалося у радянські часи. Німецька піхота у 2 Світову війну вступила, так і не отримавши автоматичної зброї, крім універсального кулемета „МҐ.34“. Згодом почалося переозброєння пістолет-кулеметами, але основною зброєю залишався магазинний карабін „Маузер“ та його попередниця М.98.

Першочергова причина відставання – відсутність необхідного набою, хоч його створенням займалися зарані. 1938 року „Patronenfabrik Polte“ ініціативно створила на основі гвинтівкового 7,92×57 вкорочений патрон зменшеної потужності. Ця розробка зацікавила міністерство озброєнь 3 Рейху. Невдовзі з „Polte“ оформлено домовленість про доопрацювання патрону, а збройним компаніям видано тактико-технічні вимоги до зброї нового покоління, перша назва якої – Maschinenkarabiner /машина-карабін – автоматичний карабін/.

Головним виконавцем була фірма „Хенель“, конструктором якої був Хуго Шмайсер. До проекту підключилася „Маузер Верке“. У 1941 році набій 7,92×33 Курц був готовий. А на початку 1942 року – Maschinenkarabiner 42 (Haenel) і Maschinenkarabiner 42 (Walther). Обидва зразки задовольняли вимоги. Для випробування виготовлені партії відправлені на радянсько-німецький фронт. /стаття про M.Kb.42 (Henel) / St.G.44 – наступна/.

Maschinenkarabiner 42 (Walther)

Керівництво та інженерний колектив компанії „Carl Walther GmbH“ приступили до розробки автоматичного карабіна у 1940 році. Роботу очолив Еріх Вальтер. Експериментальні варіанти були створені наступного року. А вже на початку 1942 дослідний зразок компанії був пред’явлений для полігонних випробувань. У другій половині 1942 року партія автоматів Mkb.42(Walther) випробовується на фронті. У цей час проходить підготовка до його масового випуску. Виходячи з фронтових випробувань і нових вимог військових, автомати потребували незначної переробки. Потрібно було пристосувати карабіни для примикання багнета, приєднання дульної мортирки, оптичного прицілу тощо. Тому масовий випуск розпочато на початку 1943 року. До середини року було виготовлено близько 3 тисяч Mkb.42(W).

Влітку 1943 року було видане офіційне рішення про прийняття на озброєння Maschinenkarabiner. Але з назвою Maschinenpistole-43 і перевага була надана розробці фірми „C.G. Haenel“. Так, отримавши перевагу над зразком „Маузер“ при створенні самозарядної гвинтівки Gewehr 43, „Вальтер“ поступилася „Хенель“ при розробці автомата.

„М.Кб.42 (Вальтер)“ застосовувалися до кінця війни, у тому числі з оптичним прицілом.

Автомат створений за гвинтівковою безложевою схемою з прогресивним компонуванням – ствол, механізм автоматики, ствольна коробка і приклад знаходяться на одній лінії.

Maschinenkarabiner 42 (Walther) створений із застосуванням з патроном 7,92×33 Kurz 43.

Автоматика працює за принципом ВПГ. Механізм газовідведення з довгим ходом знаходиться у кожухові стволу. Газова камера встановлена приблизно на половині довжини стволу. Газовий поршень кільцевого типу розміщений на стволі, який є його направляючим. Між поршнем і кожухом знаходиться втулка, яка зв’язує поршень із затворною рамою. Замикання патронника проводиться бойовими упорами затвору при його повороті. Повертальний механізм розміщено у прикладі. Постріл проводиться у передньому положенні затвору. Екстрагування гільзи здійснюється через напіввідкриту ствольну коробку. Ручка затвору приєднана до нього з правого боку.

Курковий ударно-спусковий механізм встановлений у спусковій коробці, яка виготовлена разом з ручкою управління і спусковою скобою. Вогонь ведеться одинарними пострілами або чергами. Вибір – 2-стороннім важелем, встановленим на спусковій коробці. Ствольна і спускова коробки шарнірно з’єднані у передній частині, що полегшує обслуговування.

Ствольна коробка у передній частині має виріз. Нижня частина закривається спусковою коробкою і основою приймача магазину. Ствол має 4 правосторонні нарізи. Ствольна, спускова коробка, магазин і його основа, кожух стволу виготовляються з тонкої листової сталі холодним штампуванням із з’єднанням зварюванням і заклепками. Деталі проходять обробку на спеціальних станках де на них утворюються ребра жорсткості. Ствольний кожух виготовляється згортанням у трубку листа жерсті.

Магазин ріжковий, однаковий з магазином автомата „Хенель“. Розташування набоїв 2-рядне. Наповнення проводиться за допомогою спеціального пристрою. Зміну магазину проводять натисканням на кнопку.

Прицільні пристосування, в зв’язку з прогресивною компоновкою, встановлені високо. Складаються з мушки і секторного прицілу. Планка від’юстирована від 100 м до 800 з кроком 100 метрів.

Приклад виготовлявся з бука. У передній частині має канал для повертального механізму і металеву основу для з’єднання з ствольною коробкою. Затильник стальний.

Ручка управління стальна, виготовлена однією деталлю з спусковою коробкою. З обох боків до ручки пригвинчуються накладки.

Ремінь приєднується в отвір прикладу і до антабки на стволі.

Магазини переносяться у брезентових підсумках, де знаходяться і пристосування для обслуговування.

ТТД  Mkb.42(W) :

довжина стволу : 401 мм ;

прицільна дальність : 800 мм ;

ефективна дальність : 300 – 600 м ;

початкова швидкість кулі : 685 м/с ;

темп вогню : 500-600 пострілів на хв.;

місткість магазину : 30 ;

маса : 5,7 кг ;

довжина : 940 мм.

З початком випуску дослідних партій автоматичних карабінів фірмами „Хенель“ і „Вальтер“ до проектування автоматів підключилися ще кілька виробників стрілецької зброї Німеччини. Було створено багато варіантів але найбільшого успіху досягли у компаніях „Маузер“ та „Йоганн Ґросcфусс“. Правда, масовий випуск налагодити не встигли через поразку Третього Рейху.

Зразки створювалися із застосуванням патрону 7,92×33 Kurz 43 і магазину від „Мк.б.42“.

Sturmgewehr 45 (Grossfuss)

Штурмову гвинтівку Stg. 45(G) сконструював Курт Хорн у 1944 році. Відома також як автомат Хорна. Масовий випуск „Шт.Ґ.45 (Ґ)“ повинен був розгорнутися на фабриці „Ґроссфусс“. Відомо про випуск кількох десятків взимку 1945 року.

Принцип роботи автоматики – ВНЗЗ. Затвор гальмувався пороховими газами, які діяли на поршень, з’єднаний із затвором.

Sturmgewehr 45 (Mauzer)

Історія розвитку „Штурмґевер 45(М) після війни має продовження. Автомат створений і призначався для випуску компанією „Маузер“. Конструктор – Людвіг Форґрімлер (Ludwig Vorgrimler). Розроблялася St.g.45(M) протягом 1941-45 років. Зразок отримав фірмову позначку Gerät 06 (Ґерет /виріб). Протягом 1942-44 років виготовлено кілька експериментальних варіантів з різною схемою роботи автоматики. Останній варіант автоматичного карабіну – Gerät 06H на озброєння прийнятий на початку 1945 року як Sturmgewehr 45 (M). Встигли виготовити близько 30 автоматів. Конструкція „Маузер“ у порівнянні з розробками „Хенель“, „Вальтер“ та іншими є більш досконалою і технологічнішою, що й було доведено у подальшому.

Зброярі „Маузер“ емігрували до Іспанії і там продовжили роботу в СЕТМЕ. Згодом іспанській армії була запропонована штурмова гвинтівка, конструкція якої заснована на автоматі „Шт.ґ. 45(М)“. У 1950^-ті роки, після утворення у ФРН Бундесверу, компанія „Хеклер унд Кох“ створює сімейство зброї : автоматичні та снайперські гвинтівки, пістолет-кулемети, кулемети, у яких використано попередні німецькі та іспанські напрацювання.

Автоматика St.g 45(M) працює за принципом ВНЗЗ. Утримання затвору в момент пострілу проводиться роликами бойової личинки затвору, при їх взаємодії з муфтою стволу. Постріл проводиться у передньому положенні затвору. Повертальний механізм встановлений у прикладі. Ствол, ствольна коробка, напрям відходу затвору знаходяться на одній поздовжній лінії. Затворна ручка встановлена з лівого боку.

Ствольна коробка трубчаста, продовжується таким же ствольним кожухом. Знизу ствольна коробка закривається спусковою коробкою.

Ударно-спусковий механізм курковий. Забезпечує автоматичний або одинарний режими вогню. Вибір проводиться встановленим з лівого боку важелем.

Крім 30-зарядного стандартного магазину, фірмою розроблений і короткий 10-патронний.

ТТД  Stg. 45(G)  / Stg. 45(М) :

довжина стволу : 426 мм / 400 мм ;

ефективна дальність : 300 м / 400 м ;

початкова швидкість кулі : 650 м/с  / 685 м/с ;

темп вогню : 450 пострілів на хв.;

місткість магазину : 30 / 30, 10 ;

маса : 5,5 кг / 4,8кг ;

довжина : 930 мм / 893 мм.