Прибор  БраМит

С Р С Р

Першими у Радянському Союзі конструюванням пристроїв для зменшення звуку пострілу займалися конструктори Гуревич, Маркевич та інші. А першим на озброєння були прийняті глушники з назвою „БраМит“. Точніше кілька варіацій для різної зброї. У назві вказано на скорочений вираз „Братья Митины“. Тобто, конструкторами були брати Мітіни – Іван Григорович та Василь Григорович. У цій статті не вдаюсь до біографічних подробиць. Але потрібно вказати, що обидва брати у 1933 році були репресовані як учасники терористичної групи і загинули в застінках НКВС, як і їх сестра Маргарита.

Однією з причин арешту була діяльність Івана Мітіна. До арешту він більше 10 років займався конструюванням глушників звуку пострілу. Його розробки стосувалися не тільки пристроїв для звичайної зброї. Самостійно він створив спеціальну терористичну безшумну зброю у вигляді авторучки, театрального бінокля тощо. І навіть проводив її випробування незвичним способом – у трамваї, на вулиці, йдучи за міліціонером. Звук не розрізнявся навіть у таких умовах. Крім того, Іван Григорович написав фундаментальну працю з теорії дослідження безшумної зброї. Книга була видана невеликим тиражем для закритого користування. Передбачалося надрукувати її скорочений варіант у науково-популярному жанрі. Проте, інформація про таку книгу не відома.

Незважаючи на такі досягнення праця конструктора залишалася без винагород і він змушений був витрачати свою заробітну плату інженера залізничного транспорту. Невдоволеність владою і привела до арешту. А з ним – кількох співробітників, сестру і брата. Інформації про участь Василя Мітіна у створенні „глушника“ знайти не вдалося. Назву пристрою дав зброяр в честь свого брата. Але як пристрій має таку офіційну назву, тим більше з прізвищем „ворогів народу“ невідомо.

Василя Мітіна розстріляли у 1937 році. Доля сестри залишається невідомою. Івану розстріл замінили таборами і це продовжило йому життя. А радянські воїни отримали прилад, який невдовзі пригодився у боротьбі з фашизмом.

Перші роки Іван провів у сибірських таборах. Після кількох звернень в Органи з пропозицією продовжити роботу над глушниками, Івана у травні 1938 року переводять в Ленінград у відділ „Опертехніки“. Тобто, в один з підрозділів „Шараги“. За кілька місяців з’явилися розробки глушників для масової зброї.

А Мітіна переводять у Московське Особливе технічне бюро НКВС. У ньому він творив до кінця свого життя. За винятком евакуації в Казань у 1941 році. Незважаючи на те, термін відбування покарання давно закінчився, розпорядження про його звільнення не поступало. Вважається що маючи доступ до зброї, 45-річний Іван Мітін нею вкоротив свій вік 1 серпня 1946 року, бо провести все життя в тюрмі не бажав. Офіційна версія смерті – хвороба серця.

У період 1938 – 1946 років Іван Григорович Мітін створив кілька зразків глушників для бойової зброї. Першими були прилади для револьвера Наган, гвинтівки Мосіна і пістолет-кулемета Токарєва. Глушники з’єднувалися із зброєю різьбою. Зразки демонструвалися восени 1938 року наркому оборони Ворошилову. Про прийняття на озброєння в той час інформація відсутня. Побажанням наркома було встановлення глушника на 3-лінійну гвинтівку з допомогою кріплення багнета, що забезпечувало б застосування з гвинтівкою без її переробки.

У 1940 році новий глушник демонструється комісії і в 1942 році почався його випуск після прийняття на озброєння як „Прибор БраМит“.

„Браміт“ для гвинтівки Мосіна був циліндричної форми діаметром 32 мм і довжиною 140 мм. За конструкцією – 2-камерний, комбінований. Камери відділялися гумовою перегородкою товщиною 15 мм. У першій (біля стволу) камері встановлено відбивач. Гази у першій камері розширювалися, завихрювалися, втрачаючи тиск і температуру. Частина проривалася за кулею у другу камеру, знову розширювалися і виходили назовні. З першої камери гази виходили крізь два отвори товщиною 1 мм в стінках глушника.

Випуск глушників проводився іноді до кількох тисяч одиниць за місяць.

„Браміт“ для Нагана мав  кілька гумових перегород.

Протягом 1941 – 1944 років конструктор створив варіації для самозарядної гвинтівки СВТ-40, ручного кулемета ДП.

Також була розробка ППД-БраМит, але детальна інформація про її конструкцію та застосування не зустрічається.