Ручні  та  гвинтівкові  протитанкові  гранати

З появою на полі бою танків, броньованої та неброньованої техніки виникла необхідність і в ручній зброї для протидії. Така зброя розвивалася в кількох напрямках в залежності від роду військ, що її застосовували. Піхота має найтісніший контакт з бронетехнікою, якщо вже інші (артилерія, авіація тощо) не змогли їх зупинити на підступах.

Зрозуміло, що в наш час піхотні підрозділи (від відділення до батальйону) протитанкову оборону будують комплексно. В обороні їх позиції захищають мінні поля разом з протитанковими інженерними спорудами. Найпотужнішим бойовим засобом є протитанкові ракетні комплекси (ПТРК). Вони поділяються на переносні, самохідні спеціалізовані та ті, що входять в комплекс озброєння БМП. Тобто, кожне піхотне (мотопіхотне, механізоване, десантне) відділення, що пересувається на БМП /БМД/ має основний вогневий протитанковий засіб. У склад піхотних рот, крім того, входить відділення озброєне переносними (перевізними) ПТРК, що забезпечує прикриття найбільш вірогідних напрямків удару бронегруп противника чи може швидко зреагувати на зміну обстановки. Батальйон піхоти має в складі взвод самохідних протитанкових ракетних комплексів (БМ ПТРК) з більш потужними ракетами. Бойова машина може мати 1-5 пускових установок. Крім того для боротьби з танками силами батальйону застосовується вогонь гармат, мінометів тощо. Частина армій світу продовжує застосовувати в складі піхотних підрозділів безвідкатні гармати або станкові гранатомети (СПГ-9). Піхотні взводи і відділення мають на озброєнні ручні реактивні гранатомети одноразового чи багаторазового застосування, ефективність яких в останній час підвищилася. Для боротьби з легкою бронетехнікою застосовують гранати підствольних чи ствольних гранатометів.

Першими піхотними засобами для боротьби з танками були гранати фугасної дії – ручні протитанкові гранати (РПГ). Вони вражають танк чи іншу бронетехніку силою вибуху бойової речовини (тротил чи інші ВР). Такі гранати створені під час 1 Світової війни або застосовували ручні протипіхотні гранати. Їх ефективність підвищувалася „зв’язками“, тобто, скріплені 3 – 4 чи й більше гранат. Вибух однієї провокував детонацію інших. Але знищення бронетехніки фугасним вибухом мало ефективність тільки на початку застосування танків. Невдовзі товщина броні стала більшою і надати їй шкоди стало неможливим. До того ж, потрібно ще влучити в танк, швидкість якого у порівнянні з танками 1 Світової війни зросла в кілька разів. Останні протитанкові гранати з фугасною вражаючою дією були створені на початку 2 Світової війни.

У другій половині 1930^-их років зброярі світу почали використовувати у боєприпасах, відкритий значно раніше, кумулятивний ефект. Одне з його застосувань – ручні та гвинтівкові гранати.

Перед початком 2 Світової війни німецька армія отримала мортиркову гранату кумулятивної дії. Також однією з перших гранат з кумулятивним ефектом є британська No.68 AT Grenade. Вона також відноситься до мортиркових і застосовувалася з мортиркою „Міллс“.

1941 року в США сконструйовано першу у світі гвинтівкову наствольну гранату, яка водночас була і першою наствольною з кумулятивною бойовою частиною. Такі гранати отримали розвиток після війни. Застосовувалися активно до кінця минулого століття. Але вже не як протитанкові, бо мала їх маса і маса БЧ не мають достатньої енергії для враження сучасних танків. Тому їх вдосконалення йшло для застосування проти легких бронецілей, транспорту чи інших завдань.

Одночасно з гвинтівковими з’явилися і ручні гранати з кумулятивною бойовою частиною – ручні кумулятивні гранати (РКГ). Застосовувалися вони найбільш широко під час Другої світової війни. Потім більшість армій світу від них відмовилася на користь гвинтівкових гранат, гранатометів та більш потужної зброї. У СРСР після війни створено ручну кумулятивну гранату РКГ-3. Вона кілька разів модернізувалася і нині знаходиться на складах у арміях колишніх республік Радянського Союзу.

До піхотних протитанкових засобів відноситься і така зброя як пляшки із запалювальною рідиною. Вони відомі за кількома назвами, а останнім часом – „Коктейль Молотова“. Така зброя застосовувалася кількома арміями в скрутний час. У СРСР на початку війни їх виготовляли масово на підприємствах, наповнюючи звичайні побутові пляшки рідиною типу „КС“.