Міномети-гранатомети Тип 10, Тип 89
Я п о н і я
Протягом 20 років минулого століття у Японії створено два зразки гранатометів, які прийнято вважати мінометами. Більш за все – за спосіб ведення вогню з них. Зовні гранатомети між собою схожі але в конструкціях їх та боєприпасів суттєва різниця. Зразок пізнішої розробки конструювався для заміни першого. У Японії гранатомети мають свої назви. Англійською мовою японську зброю прийнято позначати словом „Тип“ із цифровим доповненням року прийняття на озброєння за японським календарем.
Type 10
„Тип 10“ створено і прийнято на озброєння у 1921 році разом з універсальною гранатою „Type 10“.
Граната має вигляд ручної і може застосовуватися як при ручному метанні, так і для вистрілювання з даного гранатомета. Для цього у її донну частину вгвинчувався циліндр з метальною речовиною. Граната і ствол гранатомета одного калібру – 53 мм.
Гранатомет складається з таких основних частин : ствол з казенником і ударно-спусковим механізмом та опора.
Ствол у „тип 10“ гладкий, довжиною 240 мм. Приєднаний казенною частиною до опори. Для проведення пострілу необхідно опустити гранату в ствол, знявши з неї запобіжну чеку, звести ударний механізм, надати гранатомету необхідний кут і зробити спуск.
Прицільних пристосувань гранатомет-міномет Type 10 не мав. Дальність польоту гранати регулювалася розміром вільного місця у стволі перед пострілом. Регулювання проходило завдяки основі спускового механізму, що піднімалася у стволі або опускалася. При заряджанні граната могла опуститися в стволу на задану глибину, тобто, до спускового механізму. Знаходження гранати у самому низу давало максимальний тиск порохових газів і граната отримувала найвищу початкову швидкість та дальність польоту. Для зменшення дальності польоту гранати спусковий механізм піднімався у стволі, збільшуючи вільний простір. Порохові гази розширювалися у ньому, перш ніж досягався необхідний тиск для вистрілювання гранати.
Максимальна дальність польоту гранати – 175 м.
Опора гранатомета складалася з трубки та підставки, скріплених жорстко.
Маса гранати становила 625 г. Маса гранатомета – 2,6 кг.
Type 89
У 1929 році на озброєння було прийнято новий комплекс 八九式重擲弾筒, що в перекладі означає „Важкий 50-мм гранатомет“. Японська армія отримала близько 120 тисяч одиниць такої зброї.
У американській армії трофейні зразки називали мінометами. А солдатська назва – „колінний міномет“, що утворилася через неправильний переклад способу застосування зброї. Це вплинуло не тільки на таку назву, а й на травмування солдатів під час спроб застосування міномета-гранатомета : вислів „стати на коліно“ було розтлумачено як „поставити на коліно“.
Слід зазначити, що подібних зразків у період між Першою та Другою світовими війнами було створено кілька. Наприклад, самі американці застосовували М-19 (спрощений варіант міномета М-2), який також складався із стволу та опори. Армія Великої Британії мала на озброєнні подібний ML 2-inch Mortar. Але з обох стріляли мінами класичного типу.
Комплекс складався з гранатомета „Тип 89“ та гранати, яку також називають Type 89. Зразок став більш досконалим, але спосіб прицілювання (на око) не змінився. Зброя повинна встановлюватися під кутом близько 45о, а зміну дальності проводили вбудованим механізмом.
Калібр стволу зменшено до 50 мм, а довжину збільшено до 254 мм. Канал стволу став нарізним – 18 правосторонніх.
Граната позначається також як Type 89. Застосовано форму гранат гвинтівкових мортирок, що тоді масово розвивалися. Але постріл проводився зарядом, розміщеним у гранаті. Відповідно до цього (спосіб встановлення зброї та будова гранати) зразок часто відносять до мінометів. Якщо порівнювати із сучасною зброєю, то подібна схема гранати застосована у радянського 40-мм підствольного гранатомета ГП-25.
Граната зразка 1929 року – осколкової дії.
Також застосовувалися запалювальні та іншого призначення. Запал осколкової гранати ударної дії, встановлений у її головній частині. Маса гранати становить 793 грами.
У 1931 році на озброєння імператорських збройних сил було прийнято наступний варіант ручної гранати – Type 91. Вона стала на заміну універсальної гранати „Тип 10“. Тобто, для метання рукою та з гранатомета „Тип 89“. Маса гранати „Тип 91“ – 520 г. Пізніше була створена універсальна граната „Тип 99“. (детальніше про Type 91 та ін. див. „Гранати Японії“)
Зважаючи на відсутність прицільних пристосувань ефективна дальність стрільби становила до 120 метрів. Максимальна дальність польоту : 600 – 730 м в залежності від гранати.
Гранатомет складався з таких основних частин : ствол з казенником, трубка-основа з ударно-спусковим механізмом та механізмом регулювання дальності, опора.
Регулювання дальності польоту проводилося циліндричною ручкою, розміщеною знизу казенника. Прокручування ручки приводило до руху основи ударника всередину стволу чи вниз у трубку-основу. Тим самим, збільшувався чи зменшувався вільний простір у стволі під гранатою. Відповідно, і рух гранати у стволі був різної довжини. Сам механізм – черв’ячного типу.
Зведення ударника проходило за допомогою ручки і храпового механізму.
Після налаштування гранатомета на задану відстань стрільби, граната вставлялася у ствол і проводився постріл. Без зміни налаштування скорострільність досягала 20-25 пострілів за хвилину.
Маса гранатомета – 4,7 кг. Повна довжина становила 610 мм.
Обслуга складалася з 3 піхотинців але вести вогонь міг і один. Гранатомет у похідному положенні розкладався на дві частини і переносився у сумці з черезплічним ременем. Щоправда, сумка – це брезентова основа з ременями, якими закріплювався гранатомет. Гранати переносилися у брезентових сумках, з’єднаних по дві. Кожна сумка розрахована на 4 гранати.
| 
