7,62-мм снайперская винтовка образца 1891/30 гг..
С Р С Р
У Радянському Союзі спроби з розробки снайперської гвинтівки проводилися за ініціативою НКВС з середини 1920 років. У 1928 році на базі драгунської 3-лінійки зразка 1891/10 років створено варіант з 4-кратним оптичним прицілом „Динамо, ।।। образец“. Приціл „Д ।।।“ виготовлявся за ліцензією німецької фірми „Цейс“, але з кронштейном спроектованим радянським зброярем А.А. Смірнським. Приціл розрахований на дальність 1000 метрів з кроком 100м та пристроєм введення бокових поправок.
Після прийняття на озброєння РСЧА гвинтівки зразка 1891/1930 рр. КБ ТОЗу проведено роботи із створення на її основі снайперського варіанту. Зразок у 1931 році прийнято на озброєння з назвою „7,62-мм снайперская винтовка образца 1891/1930 гг.“ та присвоєним індексом ГАУ – 56-В-222А. Іноді невірно називають „снайперська гвинтівка зр. 1931р.“. Випуск розпочато у 1932 році і тривав до 1940-го, коли були прийняті на озброєння снайперські варіанти АВС-36 та СВТ-40, що не виправдали надій. З 1942 року снайперку Мосіна знову повернули у виробництво на заводі „Іжмаш“.
Також (на мою думку) невірне твердження про те, що снайперський варіант Мосіна – це проста установка оптичного прицілу на гвинтівку з кращим боєм. Погоджуся з таким методом випуску у 1942-1944 роках.
Стволи для снайперських гвинтівок виготовлялися з кращою обробкою каналу стволу, нарізів та вищими технологічними вимогами, перевірялися на кучність стрільби. Окремо виготовлялися основи затвору. При виготовленні лож також застосовувалися вищі вимоги. Особливо для ствольного жолоба. Сам снайпер перед вкладанням стволу у ложе обмотував його підручними засобами чи іншим способом забезпечував амортизацію між стволом та ложею.
Снайперка застосовувалася у ЗС СРСР довгий час, незважаючи на прийняття на озброєння самозарядної СВД. Наприклад, „НСД. 7,62-мм снайперская винтовка обр. 1891/30 г…“ було видане 1971 року. Відомі фото російських солдатів початку 2000 рр.. з снайперською 3-лінійкою.
У Збройних Силах та інших силових відомствах України під час війни за Незалежність (2014 - ?) снайперську гвинтівку Мосіна знову почали застосовувати. Також стволи та інші вузли почали використовувати при конструюванні оновлених варіантів.
Снайперська гвинтівка системи Мосіна має класичну схему компоновки.
Набій – М 91/10 7,62×54R Мосін.
Затвор поздовжньо-ковзний поворотний. Ручка затвору дещо подовжена та зігнута вниз. Це зроблено не стільки для зручності, а через упирання звичайної ручки об приціл при відкриванні. Замикання стволу здійснюється зчепленням двох виступів личинки затвору з уступами ствольної коробки.
Спусковий механізм ударникового типу.
Ствольна коробка відкрита. Ствол і ствольна коробка мають різьбове з’єднання. Канал стволу з 4-ма правобічними нарізами кроком 240 мм. Довжина нарізної частини стволу становить 657 мм.
Магазин постійний. Розташування патронів 1-рядне. Наповнення обоймою неможливе через розміщення кронштейну оптичного прицілу над вікном ствольної коробки.
Механічні прицільні пристосування з секторною планкою, розміченою до 2000 метрів.
За час випуску оптичні приціли змінювалися кілька разів.
Гвинтівку прийнято на озброєння з прицілом ПТ, створеним у 1930 році. У 1931 році створено покращений ВТ, з яким снайперка виготовляється кілька років. Обидва вони мали кратність збільшення „4“ та встановлювалися на кронштейні Смірнського. З 1935 року встановлюється також 4× ПЕ з боковим кронштейном. З 1937 року виготовляється модернізований ПЕМ з кратністю 4,2. Ці приціли застосовувалися в бойових діях на Далекому сході, а особливо – під час радянсько-фінської війни. Частина їх стали трофеями фінів. ПЕМ виготовлявся до призупинення виробництва снайперської гвинтівки у 1940 році. Для прийнятої на озброєння снайперської СВТ-40 було створено приціл ПУ. При наступній зміні (тепер СВТ на Мосін) у 1942 році приціл ПУ встановлюється на „мосінку“ з новим кронштейном розробки Кочетова.
Приціл ПУ (приціл універсальний) має збільшення 3,5× з кутом зору 4о30′. Діаметр вихідного зрачка – 6мм, світлосила – 36 одиниць. Маса прицілу 0,27 кг, довжина – 170 мм. Приціл розрахований на відстань 1300 метрів і має механізм бокових поправок. Складається з трьох основних частин : прицільної трубки, основи для закріплення до ствольної коробки та корпусу кронштейну. Також у комплект прицілу входять 2 шкіряні ковпачки для об’єктиву і окуляру, брезентовий чохол, щіточка для стекол.
Ложе суцільне. Шийка прикладу пряма. Ствольна накладка довга. Ложові кільця розрізні, пружинні.
Антабки щілинні.
ТТД Мосин 1891/30 :
довжина стволу (з патронником) : 730 мм ;
початкова швидкість кулі : 870 м/с ;
прицільна дальність : 1300 м ;
місткість : 5 набоїв ;
маса : 4,7 кг ;
довжина : 1230 мм.
Після війни снайперські варіанти з’явилися у країнах, де перебувала на озброєнні гвинтівка Мосіна. Іноді її вдосконалювали, як наприклад чеський зразок Vz.54.
У СРСР зброяр Є. Драгунов на базі „снайперки“ створив спортивний варіант „АВ“ для олімпійських змагань. 2000 року в тульському „ЦКИБ СОО“ на основі ствольно-затворної групи „мосінки“ створено сучасну снайперську гвинтівку ОЦ-48.
| 
