Wurfkörper 326 Leuchtpistole

Н і м е ч ч и н а

Гранатометний комплекс Kampfpistole на основі ракетниці Leuchtpistole мав кілька видів гранат : протипіхотних чи кумулятивних, надкаліберних чи каліберних.

Wurfkörper 326 LP – прийнята на озброєння німецької армії у кінці 1930^-их років. Застосовувалася для ведення вогню з сигнальних пістолетів (комплекс Kampfpistole) та варіанту Sturmpistole без лейнера.

„Вурфкьорпер 326 Лойхтпістолє“ – осколкова граната патронного типу, тобто вистрелювалася як звичайна куля. Граната поміщена у гільзу і заряджалася в пістолет з казенної частини стволу як сигнальна ракета. Особливістю її форми є стабілізатор.

Запал гранати – ударно-інерційний, спрацьовує при ударі об перешкоду. Ударник встановлено непорушно, а наколювання капсуля здійснюється рухом інерційного тіла вперед. У конструкції застосовано капсулу, як у багатьох зразках ручних гранат періоду 1920-30^-их рр. Капсула є інерційним тілом. Тобто, всередині корпусу гранати розміщено інший корпус, що містить заряд ВР, капсуль та детонатор.

Корпус гранати виготовлено з легкого сплаву у формі трубки із конусним звуженням у задній частині. Головна частина пустотіла, виготовлена з сталі. Капсула – циліндр з трубкою позаду. Хвостова частина – трубка з перами стабілізатора, виготовлена з легкого сплаву. Ще один механізм – запобіжник, що складається з циліндричної чаші та стержня-чеки. У чаші запобіжника розміщено кульки.

При складанні гранати капсула вставляється трубкою в чашу запобіжника. Між стінками чаші та трубки капсули знаходяться кульки. Запобіжний стержень проходить крізь трубку стабілізатора у чашу та трубку капсули і утримує таким чином кульки. Стабілізатор вгвинчується в отвір конусного зрізу корпусу гранати, а запобіжна чаша – у трубку стабілізатора.

Капсула повністю заповнена вибухової речовиною. З передньої частини у неї вставлено детонатор з капсулем.

До головної частини гранати приєднано жало для ініціювання капсуля. На жало надягнуто контр-запобіжну пружину, що впирається у капсулу.

Після пострілу запобіжний стержень випадає з гранати, кульки зміщуються і капсула може пересуватися вперед. Але вона утримується контр-запобіжною пружиною. При ударі гранати об перешкоду капсулу пересилює спротив пружини і капсуль наражається на жало та викликає вибух детонатора і заряду вибухової речовини. Граната приводиться в бойовий стан після 10-12 метрів польоту (час виходу стержня).

Заряд вибухової речовини – 12 грамів ТЕНу. Поражаюча дія гранати не є високою. Але на віддалі до 100 метрів постріл був досить влучним. Рекомендувалося вести вогонь по бійницям, вікнам у населених пунктах тощо. На відстані від 150 до 200 метрів постріли вели навісним вогнем по площадкових цілях. Максимальна дальність пострілу – більше 300 метрів.

Гільза патрону циліндричної форми, із закраїною. Виготовлена з алюмінію. Капсуль встановлено по центру денця. Метальний заряд – 50 г чорного пороху.

Між стабілізатором гранати та пороховим зарядом розміщували картонні пижі.

Калібр гранати : 26 мм ;

довжина патрону – 133 мм ;

маса патрона – 140 г.