Гранатомети  Kampfpistole – Sturmpistole

Н і м е ч ч и н а

Масово застосовувати ручні гранатомети першою почала Німеччина. До того ж, оригінальним способом. Спершу застосували для цього звичайний сигнальний пістолет (ракетниця). Німецькою мовою – Leuchtpistole. (Leucht – світло ; часто перекладається як „ляйхт“ ; насправді – „лойхт“).

Потім його модифікували, перетворивши у нарізний. Як боєприпаси, застосовувалися кілька типів гранат : осколкових та протитанкових. Одні з них могли вистрелюватися з гладкого стволу, інші – з нарізного. Але нарізний ствол уже не дозволяв запуск сигнальних ракет. У кінці війни створено пристосування (лейнер) щоб з одного пістолета можна було відстрілювати різні гранати.

Німецькі збройні сили протягом 1930 – 1945 років застосовувала кілька зразків сигнальних пістолетів. Частина з них була створена ще під час 1 Світової війни або на початку 1920^-их. Найбільш масово застосовувалися Leuchtpistole M.1928 і Leuchtpistole M.1934, створені компанією „Вальтер“. А пізніше – Leuchtpistole M.1942.

Leuchtpistole Modell 34 прийнято на озброєння Вермахту 1934 року як пістолет для подачі сигналів та освітлення місцевості. Як і більшість ракетниць, він мав конструкцію, подібну з гладкоствольними рушницями переломного типу та застосування боєприпасів 4 калібру – 26,65 мм.

Основа пістолета – стальна рамка з розміщенням у ній ударно-спускового механізму та вузла замикання стволу. Для зручного утримання служили пластмасові накладки ручки.

Ударно-спусковий механізм куркового типу, з відкритим розміщенням курка.

Ствол Leu.P.34 виготовлявся з алюмінію. Основна частина має циліндричну поверхню, а казенна – гранчаста. Знизу казенної частини виконано прилив для закріплення стволу на вісі в рамці та замикання його перед пострілом.

Пістолет-гранатомет має назву Kampfpistole. Слово „Kampf“ більш відоме як „боротьба“. У даному випадку переклад – бойовий пістолет.

Це поняття передбачає доповнення сигнального пістолета додатковими пристосуваннями – прикладом, прицілом, трубкою-гільзою та боєприпасами.

Приклад примикається до рамки над ручкою управління. Він складається із основи з замком, трубки та затильника. Затильник, в свою чергу, складається з двох половинок, приєднаних на шарнірі. Кожна половинка має товсту подушку для зменшення відбою.

Приціл встановлюється на ствол пістолета за допомогою трубки. Мушка і цілик встановлені на двох стрілах і встановлюють на дві відстані пострілу – до 100 м або більше 100 метрів. Дальність польоту гранат різного призначення різна.

Довжина пістолета становить 245 мм. Довжина стволу – 155 мм.

Довжина гранатомета (з прикладом) – 590 мм. Маса – 1,9 кг.

„Кампфпістолє 34“ був пристосований для метання надкаліберних і каліберних  гранат. У зв’язку з тим, що ствол пістолета алюмінієвий, постріл важкими надкаліберними гранатами викличе його руйнування. Тому застосовували додаткову трубку, яку вставляли у ствол з боку казенної частини. Трубка зовні схожа на патронну гільзу без капсуля, тому її називають гільзою. Отвір потрібний для доступу бойка до капсуля гранати. Згодом від трубки-гільзи відмовилися, вдосконаливши саму гранату. А її дальність польоту збільшилася.

Спочатку „Кампфпістолє“ застосовували з спеціально створеною каліберною гранатою Wurfkörper 326 і надкаліберною Wurfkörper 361, що складалася з ручної гранати Eihandgranaten 39 та метальної трубки. У 1942 році створено нову надкаліберну гранату PanzerWurfköpfer 42LP з кумулятивною головною частиною.

1943 року на озброєння Вермахту поступила модифікація ручного пістолет-гранатомета – Kampfpistole Zuge.

Але це вже був спеціалізований зразок. Запуск сигнальних ракет з нього не проводився. Головна відмінність – стальний ствол з нарізами каналу, про що говорить і позначення : Zuge (або – Zug). На казенну частину стволу наносилася літера „Z“.

Боєприпасами служили каліберна осколкова граната Sprenggranatpatrone Z та надкаліберна протитанкова PanzerWurfköpfer 42LP.

Пістолет виготовлявся з сталі. Тому маса його значно зросла при однакових розмірах із стандартною ракетницею.

Ствол довжиною 155 мм. Канал стволу має 5 нарізів. Гранати мали на поверхні готові виступи для входження в нарізи.

З гранатометом KmP.Z  застосовувалися знімні приклад і приціл від попередньої моделі.

Маса пістолета – 750 г, з прикладом і прицілом – більше 2,5 кг.

Довжина пістолета становить 245 мм, з прикладом – 590 мм.

Довжина стволу – 155 мм.

Пістолет-гранатомет „Кампфпістолє Ц“ було виготовлено партією в 25 тисяч одиниць, бо в той час Вермахт почали озброювати реактивними гранатометами.

Але мати „на підхваті“ прості гранати для боротьби з піхотою та легкою технікою противника не полишили.

Для ракетниць Leuchtpistole було створено „Einstecklauf“ – лейнер, вкладку в ствол. Без неї постріл проводили сигнальними ракетами або гранатами, створеними для Kampfpistole. З лейнером – гранатами, що застосовувалися з Kampfpistole Z.

Такий гранатомет отримав назву Sturmpistole. Його застосовували до кінця війни.