Wurfkörper 361 Leuchtpistole

Н і м е ч ч и н а

„Вурфкьорпер 361 Лойхтпістолє“ – граната для ручного гранатомета Kampfpistole. Тобто, пристосованого для пострілу даною гранатою сигнального пістолета Leuchtpistole Modell 34. Інше визначення – пістолет-гранатомет.

Також гранату застосовували для метання з допомогою того ж пістолета але з назвою Sturmpistole. Різниця – застосування вкладки-лейнера для можливості пострілу нарізними гранатами.

Гранату прийнято на озброєння Вермахту на початку Другої світової війни. Ймовірно, у 1940-41 році. Застосовувалася до поразки Німеччини.

Wurfkörper 361 LP – надкаліберна протипіхотна граната осколкової дії. Створена шляхом об’єднання ручної гранати Eihandgranaten 39 з пусковим стержнем. Постріл проводиться пороховими газами заряду, розміщеного в стержні.

Протягом виробництва застосовувалися гранати, точніше стержні, двох типів – початковий і модернізований. Спочатку граната застосовувалася з ствольною трубкою-гільзою, виготовленої з латуні. Вона мала вигляд патронної гільзи з отвором у денці замість капсуля. Гільза вкладалася у ствол і при пострілі приймала навантаження, бо стволи ракетниць були виготовлені з алюмінію.

Граната вкладалася стержнем у ствол з дульного отвору. Виступ стержня проходив крізь отвір гільзи. Розміщений у торці стержня капсуль знаходився навпроти бойка.

Модернізована граната мала стержень з насадкою, що нагадує патронну гільзу з розміщеним капсулем. Інша насадка розміщена в передній частині гільзи. Такі пристосування знижували навантаження на ствол. Стержень старого зразка називали „малим“, а новий – „великим“. Обидва вони виготовлялися з металу чи пластмаси. Повна маса гранати із старим стержнем – 300 г, з новим – 340 г.

За будовою стержень – це пустотіла трубка, закрита спереду і ззаду міцними кришками-основами. Передня основа служить для приєднання гранати. У задній розміщені капсуль, метальний заряд і запал із запобіжником. Вздовж трубки встановлена трубка меншого діаметру з уповільнюючем.

При заряджанні гранати в ствол виймали чеку запобіжного механізму. Але він спрацьовував уже після того як граната вилетить.

Постріл здійснювався шляхом удару бойка по капсулю. Іскри підпалювали заряд чорного пострілу в основі стержня і граната вистрелювалася. Після спрацювання запобіжника загоралася уповільнююча речовина і вогонь підходив до детонатора в гранаті.

Максимальна дальність пострілу гранатою з старим стержнем була не більшою за 70 метрів. Дальність пострілу з новим стержнем зросла до 100 метрів.

Ефективність гранати фугасно-осколкової дії не була високою – 3 м повного ураження і до 10 метрів окремими осколками.

При необхідності гранату знімали з стержня, встановлювали стандартний тертковий запал і метали вручну.

Діаметр гранати – 60 мм. Довжина повна – 265 мм.