Каталог статей

Головна » Статті » ЗБРОЯ ПІХОТИ » піхотна артилерія

76-мм полкова гармата 1943

76-мм полковая пушка образца 1943 года

С Р С Р

У 1943 році завершено створення польових 76-мм гармат для Червоної Армії СРСР. Останньою була полкова гармата. ЗС СРСР уже мали на озброєнні 76-мм гірські та дивізійні системи, протитанкові калібру 45-мм та 57-мм, гармати і гаубиці 107-мм, 122-мм, 152 мм і більшого. Оновлення парку полкових гармат затягнулося в зв’язку з тим, що на озброєнні перебував 76-мм зразок 1927 року, який на початок Другої Світової війни відповідав вимогам для виконання передбачених завдань. Одним з недоліків 76-мм гармати 1927 р. була низька швидкість буксирування, розрахована на кінну тягу. Але механізація РСЧА тільки починалася і навіть системи більш високого класу далеко не завжди переміщувалися механізовано. Все ж, конструювання полкової гармати проводили у другій половині 1930 років але з кількох дослідних зразків жоден не мав помітних переваг.

На початку 2 Світової війни Вермах продемонстрував у Європі „бліцкріґ“ – швидкі танкові удари, підтримувані механізованими піхотою, артилерією, допоміжними підрозділами і тиловими службами. З кількох причин створення полкової гармати до початку радянсько-німецької війни не відбулося. У другій половині 1941 року кілька КБ проводили безуспішні розробки.

На початку 1942 року оголошено конкурс на нову „полковушку“ з висуненням тактико-технічних вимог (ТТВ). Одна з вимог – протитанкова оборона. На 500 метрах снаряд мав вразити 50 мм броні. Знову до роботи взялися зброярі різних заводів. Частина з розробок була випробувана на фронті, проте, до бажаного результату не наблизилася жодна з них.

З самого початку оголошення конкурсу до проектування взялися інженери однієї з колишніх „шараг“ у ленінградських „крестах“, з початком війни евакуйованої в тил. Керівником якої був Цирульников Михайло Юрійович, також засуджений з 1939 року (детальніше – конструктор Цирульников). ОТБ евакуювали до Пермі і воно ввійшло в склад відомого „Мотовіліхінського заводу“, що мав номер „172“. Тому і бюро стало називатися ОКБ-172.

На момент початку роботи над новою гарматою ОКБ працювало над впровадженням у виробництво щойно сконструйованої 45-мм протитанкової гармати М-42. Виходячи з цього Цирульников прийняв рішення поєднати 76-мм з лафетом 45-мм гармати. Перші випробування не були результативними. А балістичні дані не відрізнялися від гармати 1927 року. Тому почали створювати артилерійську частину заново. У тому числі й боєприпаси. Виготовлені кілька варіантів стволу (з різними довжиною і типом нарізів) і встановлені на лафети у першій половині 1943 року проходили заводські та полігонні випробовування і знову перероблялися. На той час ТТВ були скасовані. У липні – серпні 1943 р. проходили армійські випробування, за результатом яких один з дослідних зразків 4 вересня 1943 року прийнято на озброєння.

Але виробництво гармати почалося лише 1 січня 1944 року. Це не завадило їй внести не малий вклад у Перемогу, про що можна судити за кількістю снарядів, випущених по ворогу – більше 1 мільйона. До кінця війни РСЧА переважно вела наступальні дії. Але зрозуміло – гармата, яка діяла в передових порядках піхоти, відбивала і контратаки противника, і наступи в межах своєї досяжності.

„76-мм полковая пушка обр. 1943 г.“ поступала в стрілецькі та кавалерійські полки, кожен з яких мав батарею з 4 одиниць. Стрілецькі бригади мали таку батарею в артдивізіоні. Також мало місце застосування в протитанкових підрозділах, в батальйонній артилерії тощо.

Виробництво гармати завершено у 1946 році. Всього виготовлено дещо більше 5 тисяч одиниць. Після війни гармата перебувала на озброєнні але зрозуміло, що час її уже пройшов. Після насичення частин безвідкатними гарматами, її знімали із озброєння. Крім СРСР, зразок передавався арміям Польщі, Китаю, Північної Кореї, де вона застосовувалася у війні 1950-53 років.

76-мм полковая пушка обр. 1943 года – артилерійська система, призначена для дій в бойових порядках піхоти. Основним завданням зразка був супровід піхоти в бою. Гармата конструювалася так, щоб її маса дозволяла обслузі власноруч перекочувати її з позиції на позицію вслід за наступаючими батальйонами. В обороні обслуга повинна діяти швидко на виникаючі загрози при наступі противника. Основними цілями були наступаюча піхота і легка бронетехніка, піхота в легких укриттях, танки противника на близькій відстані. Також гармата ефективно діяла по інженерних загородженнях, амбразурах ДОТів і ДЗОТів, вогневих точках, по позиціях гармат і мінометів противника, ближніх тилах.

„76-мм полкова гармата зразка 1943 року“ – буксирувальний зразок класичної схеми. Складається з артилерійської частини, люльки, верхнього і нижнього станків, механізмів наведення і лафета.

Ствол виготовлявся як моноблок, із нагвинченим на задню частину казенником. Ствол поділяється на основну частину і патронник. Довжина патронника – 179,3 мм. Канал стволу має довжину 1394 мм (18,3 калібри). У каналі 24 нарізи з кроком ходу 5 калібрів. На нижній поверхні стволу знаходяться (відлиті разом із заготовкою стволу) зачепи, необхідні для з’єднання з люлькою.

Затвор поршневий, відкривається ручкою. У затвор вмонтовано механізми : замикаючий, ударно-спусковий, запобіжні та екстрактор. Постріл проводиться тільки шнуром. Запобіжний пристрій виключає зведення курка, якщо затвор не закритий повністю. Ще один запобіжник блокує відкривання затвору, якщо заряд в патроннику, а пострілу не було. Цим забезпечується безпека при затяжному пострілі та удар капсуля гільзи чи підривника снаряду при випадковому екстрагуванні. Для розблокування служить кнопка.

Боєприпаси унітарного заряджання для гармати сконструйовано разом з нею. Застосовувалося лише 4 типи :

УОФ-344 – з осколково-фугасним снарядом ОФ-350, виготовленим з сталі. Маса снаряда – 6,2 кг із 710-грамовим зарядом ВР.

УФ-344А – з осколковою гранатою О-350А, виготовленою з сталистого чавуну. Її маса майже не відрізнялася від о-ф, а маса ВР – 540 г.

УБП-344М – з кумулятивним снарядом БП-350М, з корпусом із сталі. Його маса становила 3,94 кг, а вибухової речовини – 490 г. Бронепробиття – 100 мм.

УБП-344А – з кумулятивним снарядом БП-353А, виготовлений з сталистого чавуну. Його маса становила 5,28 кг, вибухової речовини – 623 г. Броне-пробиття – 70 мм.

Внаслідок низької початкової швидкості снарядів (у кумулятивних : 311 м/с або 238 м/с) дальність прямого пострілу була малою, а час польоту великим, тому ефективною стрільба по рухомих броне-цілях була тільки на віддалі до 500 м.

Ствол встановлювався на люльку, об’єднану з противідкатним та 4-пружинним накатним механізмами. Гальмо відкату – гідравлічне. Пружини накатника надягалися на корпус противідкатника. Довжина відкату – 640 - 780 мм.

Люлька 76-мм гармати 1943 р. кріпилася у верхньому станку, який встановлювався на нижній станок і міг обертатися на ньому в горизонтальній площині. Механізми горизонтального та вертикального наведення – секторні.

Ствол по вертикалі переміщувався від -6 – до +25 градусів. Горизонтальне наведення – в секторі 60^о.

Прицільні пристосування складаються з прицілу, вирівнювачів, панорами та кутоміра.

Лафет складається з бойової вісі з колісним ходом, станин, щитового прикриття. На бойову вісь встановлюється нижній станок до якого приєднуються інші вузли : верхній станок з люлькою і ствольною групою, станини.

Колісний хід оснащено колесами з гумовими шинами, наповненими каучуком. Диски металеві – суцільні від вантажних автомобілів або у вигляді спиць. Колеса оснащено пружинами підресорювання.

Станини подвійні розвідні з сошниками. Виготовлялися з труб. При встановленні у бойове положення станини розводилися і вимикали підресорювання.

Щитове прикриття складається з кількох частин : основний щит з бічними стінками, верхній щит з бічними стінками, нижній щит. Верхній щит приєднано на шарнірах до основного і в похідному положенні та в інших ситуаціях може складатися. Нижній щит приєднано до нижнього станка і складається з кількох частин з постійним кріпленням та шарнірним.

Гармату буксирували з передком. Також у комплект входив зарядний ящик. Для переміщення гужовим способом потрібно 8 коней. 4 для переміщення зарядного ящика і 4 для гармати з передком. Також гармату буксирували механічною тягою з швидкістю до 35 км/г.

Обслуга – 6 артилеристів. З похідного положення у бойове гармата переводилася за 1 хвилину.