Каталог статей

Головна » Статті » ЗБРОЯ ПІХОТИ » піхотна артилерія

45-мм гармата М-42

45-мм противотанковая пушка образца 1942 г.

С Р С Р

Радянська 45-мм гармата зразка 1942 року вважається модернізацією гармати 1937 року. З одного боку це дійсно так, хоча уся конструкція була перероблена для підвищення тактичних можливостей. За сучасними мірками можна висловлюватися як „глибока модернізація“. Від попереднього зразка взято загальну схему та калібр. Головні складові : ствол, боєприпаси, – були змінені.

Гармата прийнята на озброєння у 1942 році, проте постачання у війська відбулося пізніше, що пов’язано із зміною технології виробництва багатьох її вузлів у порівнянні з зразком 1937 р. Також – боєприпасів. Хоч необхідність у новій гарматі була негайною. На початок битви на Курській дузі М-42 не встигала, як і більш потужна 57-мм гармата. І протитанкові підрозділи зупиняли „Тигри“, „Пантери“ і „Фердинанди“ з флангів, несучи великі втрати.

Потреба у потужнішій гарматі виникла ще з початком війни – у 1941 році. Вермахт отримував оновлені варіанти танків з товщою бронею. Також застосовував штурмові САУ, що не вражалися в „лоб“.

Але тяжкий початковий період війни не дозволяв виробляти потрібні засоби протитанкової оборони. Як відомо, в короткі строки були сконструйовані бронебійні гвинтівки ПТРД та ПТРС, масово застосовували пляшки з рідиною „КС“.

Підмосковний завод № 8, що виготовляв „сорокап’ятки“ був евакуйований. Випуск гармати розгортали на заводі № 172. Конструкторська група заводу, впроваджуючи виробництво гармати, одночасно працювала над модернізацією. Крім підвищення тактичних якостей, проведено роботи і з технологічності. Конструктори Заборовський, Синицький, Ковалевський, Кондратьєв під керівництвом професора Цирульникова створили гармату, яка до кінця війни була одним з протитанкових засобів, незважаючи на постачання у війська 57-мм, 76-мм, та 100-мм зразків. Цим пояснюється і те, що М-42 виготовлено значно менше ніж її попередниць – дещо більше 10 тисяч. Хоч з виробництва її знято у 1945 році.

Трофейні гармати у німецькій армії перебували на озброєнні з назвою 4,5 см Pak 184(r).

Отже, на озброєння зразок прийнято у 1942 році. Її повна назва – „45-мм противотанковая пушка образца 1942 года (М-42)“. Індекс ГАУ – 52-П-243С. У військах гармата спочатку поступала на оснащення тих же підрозділів, що й гармата 1937 року. Потім вона залишалася у протитанкових взводах батальйонів.

„45-мм протитанкова гармата зразка 1942 року (М-42)“ після закінчення війни поступово вилучалася з військ. Частина гармат була передана арміям новостворених соціалістичних країн Європи, де застосовувалися певний час. Частина мала бойове застосування у Корейській війні, багатьох конфліктах на Ближньому Сході та в Африці. На даний час по кілька гармат залишаються на озброєнні в Тунісі та Венесуелі, а в Йорданії – більше 200, але небоєздатних.

Обслуга гармати складалася з 6 бійців.

45-мм протитанкова гармата М-42 – класична артилерійська система, що призначалася, в першу чергу, для протитанкової оборони стрілецьких батальйонів, знищення бронемашин та іншої техніки, легких оборонних споруд, піхоти противника.

Основними механізмами і вузлами гармати є ствол з казенною частиною, верхній станок з люлькою, противідкатним механізмом та накатником, приціл, лафет.

Ствол гармати зброярі-конструктори значно подовжили, що в поєднанні з потужнішими набоями підвищувало швидкість снаряда та його пробивну здатність. Загальна довжина стволу становила 3087 мм, а довжина каналу – 2985 мм.

Ствол разом з накатником та противідкатним пристроєм встановлювався у люльку. І все це закріплювалося у верхньому станку. Накатний пристрій пружинного типу. Противідкатний – гідравлічний.

Боєприпасами гармати служили оновлені 45×310R. Гільза залишалася тією ж – із закраїною, пляшкової форми. А масу метального заряду збільшили. Снаряди застосовувалися такі ж самі. Але номенклатуру їх розширили.

53-Б-240 – бронебійний снаряд, масою 1,43 кг. На віддалі 500 метрів пробивав 61 мм броні при зустрічі під прямим кутом.

53-БР-240 – бронебійно-трасуючий.

53-БР-240Сп – бронебійно-трасуючий суцільний.

53-БР-240П – бронебійно-трасуючий підкаліберний. Снаряд масою 0,85 кг пробивав 50-мм броню під кутом 90^о на відстані 1000 метрів, на віддалі 500 м – 70 мм, на 300 метрах – 95 мм.

53-О-240 – осколковий, виготовлявся із сталі.

53-О-240А – осколковий, виготовлявся з сталистого чавуну.

53-Щ-240 – картечний. Ефективна дальність до 400 метрів. Картеч по фронту розліталася в секторі 60 м.

53-Д-240 – димовий.

Дальність прямого пострілу бронебійним снарядом по цілі висотою 2 метри підвищилася і становила 950 метрів. Висота лінії вогню – 710 мм. Ефективна дальність осколковим снарядом – 1500 метрів.

Затвор клиновий, з автоматичним замиканням після вкладання патрона, зведенням спускового механізму та автоматичним відкриванням затвору після пострілу з викиданням гільзи.

Постріл здійснювався кнопкою, встановленою на ручці наведення.

Наведення гармати по горизонталі проводилося поворотом верхнього станка відносно нижнього. Кут – 60^о. Вертикальний кут : -8^о – +25^о, шляхом переміщення люльки у верхньому станку.

Лафет складався з колісного ходу, нижнього станка, станин та щитового прикриття.

Колісний хід з підресорюванням, що забезпечувало буксирування будь-яким транспортним засобом по будь-якій місцевості. Максимальна швидкість по шосе – 60 км/г. Для буксирування міг застосовуватися передок Я-3.

Колеса спочатку застосовували як і в гармати 1937 року з спицями, від автомобіля ГАЗ-А. Згодом їх замінили на дискові від автомобіля ГАЗ-ММ.

Станини розвідні, виготовлялися з труб. На кінцях приєднувалися сошники.

Щит складався з кількох окремих елементів. Верхня частина приєднувалася до верхнього станка, нижня – до нижнього. У порівнянні з попередньою гарматою, товщину щита збільшили з 4,5 мм до 7 мм.

При встановленні гармати на бойовій позиції станини розводилися і цим вимикалося підресорювання, а колеса гальмувалися.