7,92 × 33 Kurz Patrone 43
Н і м е ч ч и н а
Патрон „7,92×33 Курц“ вважається першим у світі автоматним набоєм. Це так, якщо вважати що він справді створювався спеціально для піхотної зброї з заданими характеристиками (потужнішою ніж пістолет-кулемети і слабшою за гвинтівки чи самозарядні гвинтівки) і те, що виготовлявся більш-менш масово. І те, що патрон Федорова взагалі не виготовлявся, хоч був створений саме з такою ціллю. Або ж у порівнянні з американським 7,62×33 М1 Carbine, який хоч і застосовувався не менш масово, і як автоматний, але створювався для інших цілей.
Розробка автоматів і проміжних патронів у Німеччині проводилася з початку 20-их років минулого століття, незважаючи на заборону після поразки у Першій Світовій війні. Офіційне завдання з розробки комплексу „патрон-зброя“ німецькі конструктори отримали у 1938 році. За тактико-технічними вимогами зброя з даним патроном повинна бути дієвою на віддалі до 1000 метрів.
Найбільше відповідав вимогам набій 7,92×30 з кулею масою 3,7 г., створений 1938 року патронною фабрикою „Польте“ у Магдебурзі. У 1941 році управління озброєнь підписало з „Patronenfabrik Polte“ домовленість на доопрацювання патрону. Невдовзі з’явився відомий 7,92×33 Kurz. А на початку 1942 року – два зразки Maschinen Karabiner (машинний карабін) розроблені фірмами „Маузер“ і „Хенель“ під даний набій – M.Kb.42 (H) та M.Kb.42 (W).
Рішення про їх фронтове випробування було прийняте відразу ж. Автомат „Маузер“ випробування не витримав і перевага була надана розробці „Хенель“. З деяких причин автоматичний карабін був перейменований у МР.43 (пістолет-кулемет) і разом з 7,92×33 Infanterie Kurz Patrone у 1943 році прийнятий на озброєння. Наступного року автомат знову перейменували у МР.44, а згодом він отримав позначку – St.G.44, яка відповідала ТТХ і дала назву класу зброї в німецькомовних країнах – Sturmgewehr / штурмова гвинтівка. Крім названих штурмових гвинтівок, під патрон 7,92×33 були створені ще кілька автоматів та напівавтоматичних карабінів, що були малосерійними чи експериментальними.
У Німеччині патрон виготовлявся до її поразки у 2 Світовій війні. Після війни автомати, які залишилися, застосовувалися збройними силами Німецької Демократичної Республіки. Очевидно із старими запасами набоїв. Також автомати застосовувалися військом Югославії, де було налагоджено і випуск патронів. Останнім часом Сербія відновила їх випуск але для цивільного ринку. Є інформація про застосування патронів і гвинтівки „Шт.Ґ.44“ до цього часу на Ближньому Сході та у країнах Африки, де вони залишилися після 2 Світової війни.
Патрон відомий також за назвами 7,92-mm Kurz, 7,92×33 Pistole Patrone, 8×33 Polte, 7,92-mm PP.43, 7,92-мм Курц, Kurzpatrone 43 та іншими.
Особливість патрону – застосування при його виготовленні обладнання для стандартного гвинтівкового патрону 7,92×57. Так як гільза „Курцпатроне“ коротша від нього у основній частині, а дульце і дно ідентичні. Частина гільз виготовлялася не з латуні, а стальними.
Форма гільзи – пляшкова з проточкою, з легкою конусністю у основній частині.
Патрон споряджався кількома типами гостроконечних куль :
m.E – стандартна ;
S.E – важка, з осердям із м’якої сталі ;
S.m.K.L’Spur – бронебійно-трасуюча.
ТТД патрона 7,92×33 Kurz 43 :
діаметр кулі : 8,23 мм ;
маса куль : 8,1 – 8,95 г ;
маса порохового заряду : 1,4 – 1,57 г ;
дульна енергія : 1928 Джоулів (макс.) ;
початкова швидкість : 685 – 700 м/с ;
маса патрону : 16,7 г :
довжина гільзи : 33,0 мм ;
довжина патрона : 48,0 мм.
Також випускалися патрони для відстрілювання мортиркових гранат та інших цілей. Їх характеристики відрізнялися від набоїв прямого призначення.
| 