Гвинтівкові шомпольні гранати  1 Світової війни

Ф р а н ц і я

Пристосувавши застарілу ручну гранату зразка 18882/1914 рр. для запуску з гвинтівки, французькі зброярі продовжили розробку як ручних гранат, так і гвинтівкових.

Як відомо, у період Першої світової війни у Франції з’явилося багато різних зразків ручних гранат. Найпопулярнішою серед них була F-1. Тому не дивно, що і її пристосували для застосування як шомпольну.

Гвинтівкова шомпольна граната F-1

Конструкція гранати для застосування її як шомпольної не змінилася. Зміни полягали у застосуванні іншого запалу та встановлення у технологічний отвір корпусу гранати хвостовика. Вибух гранати проходив після її зустрічі з перешкодою чи при падінні на землю.

Запал гвинтівкової гранати ударної дії. Зовні він відрізняється розміщеним спереду повітряним гвинтом, який служить для приведення запалу в бойове положення.

Тобто, у похідному положенні ударник знаходиться на деякій віддалі від капсуля. Піхотинець вставляв гранату із стержнем у ствол гвинтівки і витягував (таку ж саму як і в ручної гранати) чеку з кільцем. У польоті гвинт від набігаючого повітря робив кілька обертів і вгвинчував ударник всередину гранати до капсуля. При ударі капсуль ініціював детонатор.

Корпус гранати виготовлявся литтям з чавуну. Товщина стінок – 5,5 мм ; повна товщина – 10 мм. При вибухові з гранати утворюється до 1000 осколків. Лише 5^-та частина з них має дальність польоту до 75 м. Такі осколки достатньо масивні і мають початкову швидкість близько 700 м/с. Радіус ефективної дії гранати – до 35 м. Максимальна дальність розльоту осколків – більше 100 метрів.

Заряд вибухової речовини – це 64 г тротилу. Також виготовляли гранати з іншою ВР.

Діаметр корпусу – 55 мм. Висота корпусу гранати – 90 мм. Маса гранати в залежності від року виготовлення, запалу, типу ВР становила від 530 – до 590 грам.

Feuillette  Modele 1915

Гвинтівкова шомпольна граната Feuillette Mle.15 виготовлялася та застосовувалася в боях Першої світової порівняно недовго. Вона була замінена іншими зразками, у тому числі і однією з перших мортиркових гранат.

„Діжечка“ зразка 1915 року спеціально створена з врахуванням польоту з великою швидкістю (у порівнянні з ручними гранатами). Тонкий трубчастий корпус мав округлену головну частину як у кулі – балістичний наконечник. Сам корпус гранати був циліндричним. Торці закривалися кришками між якими проходила мідна трубка. Простір між трубками заповнювався вибуховою речовиною. Найчастіше – піроксилін або кордит масою 70 грамів.

Зовнішня поверхня корпусу гранати мала канавки.

Запал гранати інерційного типу.

До тильної кришки корпусу приєднувалася основа запалу, до якої приєднувався шомпол гранати. Кришка мала отвір. При ударі інерційна маса з ударником рухалася всередину трубки. Проводилося розбивання капсуля та ініціювання детонатора. При збереженні гранати інерційне тіло утримувалося запобіжною чекою.

Маса гранати становить 410 г.

Дальність запуску – до 100 метрів.

Grenade DR Modele 1916

Прийнята на озброєння французької армії у 1916 році граната мала позначення „ДР“. Це унікальний і універсальний зразок. І разом з тим, досить ненадійний. Запал міг спрацювати при пострілі, а міг не спрацювати взагалі.

Зовні граната схожа на маленьку авіаційну бомбу.

DR Mle.16 застосовувалася для відстрілювання з гвинтівок або з бомбометів типу „Garnier“.

Запал гранати ударної дії. Блокувався запобіжною чекою з кільцем або кулькою.

Корпус трубчастий, поділений перегородкою на дві частини. Основна (передня) частина служить для розміщення заряду вибухової речовини та частково запалу. Зовнішня поверхня має поздовжні та поперечні канавки.

Друга частина корпусу гранати виготовлена гладкою і з тоншого металу. Вона служить для центрування гранати в повітрі та розміщення 4^-ох стабілізаторів.

До задньої частини гранати приєднується основа хвостовика, що має такий же діаметр.

Верхня (передня) частина корпусу закрита дерев’яною напівсферичною (обтічною) кришкою з встановленим у неї запалом.

Маса гранати становить 550 г і в разі спрацювання запалу була досить ефективною.