Fusante 1  modèle 1915 / 16

Ф р а н ц і я

Граната „Ф-1“, створена у Франції в початковий період Першої світової війни, мала великий вплив на розвиток цього класу зброї. У кількох країнах світу її скопіювали і виготовляли протягом десятиліть. У Радянському Союзі випуск гранати запровадили пізніше, а продовжували до кінця існування країни. Граната до цього часу перебуває на озброєнні республік колишнього СРСР. Виробництво копій радянської гранати також було налагоджено у кількох країнах.

Щодо назви гранати у Франції, (F-1) – точно невідомо. Але найімовірніше, від слова „fusante“ (фузанте). Один із військово-технічних словників тлумачить так – бризантна / осколкова дистанційна граната. Одна з повних назв французькою мовою : Grenade défensive à fragmentation modèle 15, де „fragmentation“ (фрагментна) вказує на осколкову дію, а „défensive“ (дефензіве) – оборонна.

Так чи інакше, F-1 створена одночасно з кількома відомими французькими гранатами того періоду, більшість яких по закінченні війни перестали виготовляти.

До популярності гранати як ручної добавлено і застосування її як гвинтівкової шомпольної.

Які ж характеристики так вплинули на популярність зразка : технологічність, ефективність, змога застосовувати кілька запалів. Гранату виготовляли у спеціальному варіанті як шомпольну, проте піхотинець міг вручну переобладнати той чи інший варіант у інший.

Протягом 1 Світової війни граната проходила модернізацію. Найбільше це полягало у застосуванні більш досконалого запалу. Після війни французька армія застосовувала „Ф-1“ моделі 1918 року. У 1935 році гранату знову модернізували і виготовляли до окупації Франції Німеччиною у 1940 році. Допоки застосовували гранату після 2 Світової війни невідомо. А от нові зразки гранат для армії Франції датуються 1946 роком.

Корпус гранати „Ф-1“ протягом випуску незначно змінювався. Це помітно із загальної форми та форми зубів. Ймовірно, що мала зміни і технологія виробництва. Зверху та знизу корпусу є отвори : верхній для запалу, нижній – технологічний, – для спорядження гранати вибуховою речовиною.

Grenade F-1 modèle 15

Перша модель гранати прийнята на озброєння у 1915 році із дистанційними запалами, що перед метанням приводилися в дію вдарянням об твердий предмет. Граната відома з двома типами такого запалу.

Один з них є стандартним, досить габаритним, що приносило деякі незручності. Габаритність запалу залежала ще й від запобіжного ковпака, схожого на гільзу патрона гладкоствольної зброї. Час горіння уповільнювача : 4 – 6 секунд.

Інший запал було запозичено у французької наступальної гранати O.F.15.

Grenade F-1 modèle 16

Граната „Ф-1“ моделі 1916 року отримала більш досконалий запал, що став класичним. Однією з перших у світі граната стала споряджатися запалом із запобіжним важелем, що притискався до корпусу гранати перед метанням, запобіжною чекою з кільцем для її витягування. Тип запалу не змінено – дистанційний. Але запалювання дистанційного заряду здійснювалося уже в польоті гранати. Перед метанням боєць брав гранату в руку, притискаючи важіль до корпусу. У потрібний момент витягувалася запобіжна чека і проводився кидок. Лише після того як важіль ніщо не утримувало проходило наколювання капсуля.

Корпус гранати виготовлявся литтям з чавуну. Товщина стінок – 5,5 мм ; повна товщина – 10 мм. При вибухові з гранати утворюється до 1000 осколків. Лише 5^-та частина з них має дальність польоту до 75 м. Такі осколки достатньо масивні і мають початкову швидкість близько 700 м/с. Радіус ефективної дії гранати – до 35 м. Максимальна дальність розльоту осколків – більше 100 метрів.

Заряд вибухової речовини – це 64 г тротилу. Також виготовляли гранати з іншою ВР.

Діаметр корпусу – 55 мм. Висота корпусу – 90 мм, висота гранати – до 130 мм, в залежності від запалу. Маса гранати в залежності від року виготовлення, запалу, типу ВР становила від 530 – до 590 грам.

(граната Ф-1 випуску після 1 Світової війни)

Гвинтівкова шомпольна граната F-1