Каталог статей

Головна » Статті » ЗБРОЯ ПІХОТИ » гранати гвинтівкові

Gr.B.39

Granatbüchse Modell 39

Н і м е ч ч и н а

Гранатомет Gr.B.39 – оригінальна розробка, що не має аналогів. Створений він у ході 2 Світової війни поєднанням двох зразків. Вермахт готувався для блискавичної наступальної війни, тому піхота не мала у достатній кількості засобів боротьби з броньованою технікою противника. Найбільш масовими були бронебійні гвинтівки. Піхота Вермахту застосовувала швейцарсько-німецькі „Золотурн“, чехословацьку „М.СС.41“ та власну „Пц.Б.38/39“. За виключенням швейцарських, німецькі та чеська 7,92-мм „бронебійки“ мали низьку ефективність проти Т-34 та інших середніх танків. Починаючи з 1942 року, німецька армія почала отримувати протипіхотні засоби різних класів з кумулятивними вражаючими властивостями. Виходячи з цього було вирішено пристосувати протитанкову гвинтівку Panzerbüchse Modell 39 для застосування боєприпасів з кумулятивним ефектом. Гвинтівку перетворювали у мортирковий гранатомет.

Виробництво такої зброї „з нуля“ не проводили. На частину виготовлених Рz.В.39 встановлювали модифіковану гвинтівкову мортирку, що застосовувалася з „Маузер 98“, карабіном, та іншою зброєю з набоєм 7,92×58.

Калібр мортирки – 30 мм. Зміни в мортирці полягали у пристосуванні її для встановлення на ствол більшого діаметру. При цьому, ствол „бронебійки“ вкорочували (обрізали) близько наполовину. Що було зовсім новим – приціл.

Granatbüchse Modell 39 застосовувався для метання гранат, створених для гвинтівкової мортирки : протипіхотної осколкової та протитанкових кумулятивних, каліберних і надкаліберних. Крім того спеціально виготовлялися модифікації покращеної якості. Метання проводилося пострілом штатного холостого патрону. Зрозуміло, що метання більш потужним, ніж у звичайної гвинтівки, набоєм мало кращу ефективність.

Для пострілу застосовувався 7,92×94 Patrone 318 у холостому варіанті.

Конструкція гранатомета – однозарядна зброя з ручним перезаряджанням. Тобто, перед кожним пострілом стрілець мав вручну відкрити затвор, вкласти патрон у ствольну коробку і знову закрити затвор. Гранату готували до застосування і вкладали у ствол мортирки.

„Ґранатбюхсе Моделл 39“ має такі вузли і механізми : ствол, мортирку, ствольну коробку, спускову раму, затвор, спусковий механізм, ручку управління, магазин, приціл, сошку, приклад.

Замикання патронника стволу здійснюється вертикальним переміщенням затвору, встановленим на спусковій рамі. Затвор рухається в пазах ствольної коробки. Ствольна коробка і спускова рамі з’єднані у передній частині шарніром. У задній частині спускова рама і коробка з’єднуються замикачем, який працює при повороті ручки управління довкола своєї вісі.

Отже, спочатку прокручують ручку управління і відводять її вниз. При цьому затвор ковзає по пазах ствольної коробки. Після вкладання патрону дії проводять у зворотному порядку. Під час опускання рами і затвору автоматично екстрагується гільза.

Постріл із Gr.B. M.39 здійснюється спусковим механізмом. Ударник, бойова пружина і курок закріплені у ствольній коробці, а шептало та спусковий гачок – на спусковій рамі та в затворі.

При натисканні на спуск шептало звільняє зведену бойову пружину і вона посилає вперед курок, який вдаряє по ударнику. Для запобігання випадкового пострілу грнанатомет обладнано ручним запобіжним механізмом.

Ствольна коробка має нижню основу, передню стінку та бічні. Низ коробки закривається спусковою рамою. Верхня та тильна частини – легким щитком з шарніром спереду. При відведенні ручки управління вниз щиток піднімається вгору, що необхідно для екстракції гільзи і вкладання чергового набою. Гвинтівка мала накладку, що закривала з боків ствольну коробку і частину стволу. на гранатометах такого не спостерігається.

Ствол відкритий. Із ствольною коробкою з’єднується муфтою. У порівнянні з гвинтівкою, ствол гранатомета значно коротший. На дульну частину стволу закріплено мортирку. Для зручності перенесення до ствола прикріплено ручку.

Мортирка має 10 нарізів в каналі.

Заряджання гранатомета проводиться вручну, вкладанням патронів у патронник. Для зручності та швидкості патрони вкладаються у спеціальні коробки-прискорювачі (магазини). Вони встановлюються з боків ствольної коробки на рейкових тримачах. Коробки вміщують по 10 патронів і закриваються кришками.

Прицільні пристосування встановлені з лівого боку і складаються із заднього візиру-цілика, встановленого на ствольній коробці, та рамки, прикріпленої до стволу. Рамка має сітку з горизонтальними лініями, розрахованими на відповідну дальність пострілу. Для суміщення з ціликом служить вертикальна лінія.

Приклад металевий. Складається на шарнірі вниз-вперед. Затильник виконано з верхньої та нижньої половинок, що також складаються на шарнірах. Половинки мають гумові подушки.

Сошка прикріплена муфтою до стволу. Ноги сошки телескопічні.

Гранатомет застосовувався з кількома типами граната. Найбільш розповсюджені :

GewehrSprenggranate 30 – протипіхотна осколково-фугасна, калібру 30 мм. Sprenggranate (Шпренґґранате) – вибухова граната.

GewehrPanzergranate 30 – протитанкова кумулятивна, калібру 30 мм. Panzergranate (Панцерґранате) – протитанкова граната. Дальність пострілу – 250 м, ефективна – до 100 метрів.

Grosse Gewehrpanzergranate – протитанкова кумулятивна, надкаліберна. Grosse (Ґроссе) – велика. Дальність пострілу – 125 м, ефективна – 75 м.