Каталог статей

Головна » Статті » ЗБРОЯ ПІХОТИ » бронебійні гвинтівки

S-18/1000 Solothurn

S – 18 / 1000 Solothurn. S – 18 / 1100 Solothurn

Ш в е й ц а р і я / Н і м е ч ч и н а

З 1934 року Waffenfabrik Solothurn AG проводила випуск важкої протитанкової напівавтоматичної гвинтівки S-18/100 з набоєм 20×105. Для підвищення її ефективності вирішили переконструювати гвинтівку під більш потужний патрон. Така гвинтівка з’явилася у 1936 році з назвою S-18/1000. Інформація про цей зразок у різних джерелах має неточності.

S-18/1000 Solothurn зразка 1936 року виготовлялася у невеликій кількості. Її конструкція майже не мала змін. Зовні гвинтівка відрізняється новим надульним пристроєм – більш потужним дульним гальмом.

Застосовування потужнішого патрону не давало очікуваних змін. Тому наступні конструкторські роботи змінили розміри та масу самої гвинтівки, вигляд деталей і вузлів. Вона стала надійнішою і потужнішою.

Випуск оновленої гвинтівки проводили з 1939 року під тією ж фірмовою назвою – S-18/1000 Solothurn. Цей варіант став найбільш масовим. Гвинтівка постачалася до армії Швейцарії, Німеччини, Угорщини, Італії, Нідерландів, Болгарії, Румунії. У кожній країні S-18/1000 приймалася на озброєння з назвою відповідною до вітчизняних стандартів. У Німеччині – Panzerbüchse 41(s). В Італії – Controcarro 20 «S». У Швейцарії – Tankbüchse 40 Sоlо. Бронебійні гвинтівки „Солотурн“ застосовувалися на європейському і африканському театрах війни 2 Світової війни.

На основі самозарядної „С-18/1000“ був створений автоматичний варіант S-18/1100 Solothurn. Цей зразок з повним правом можна називати автоматичною гарматою і віднести до легкої піхотної артилерії. Гвинтівка-гармата не мала особливих відмінностей, крім змін в ударно-спусковому механізмі. Вона встановлювалася на колісному станку. Та й озброювали гвинтівкою переважно підрозділи батальйонного рівня. Щоправда, у швейцарській армії усі гвинтівки серії „1000 / 1100“ встановлювали на такий станок, а на дульну частину стволу приєднували ручки для перенесення на полі бою. У поході гвинтівку або транспортували на станку, або переносили в розібраному стані.

Також автоматичний варіант застосовувався як зенітний засіб і встановлювався на спеціальних станках : польовому або на тумбі.

Крім суто піхотного застосування, „С/18-1000 Солотурн“ встановлювали на різній техніці. У італійській армії – на автомобілях Fiat SPA AS42 або в баштах легких танків L33/3. Угорська армія застосовувала „С/18“ як основне озброєння у колісних бронеавтомобілях.

Гвинтівка „С-18/1000“ – самозарядна, оригінальної конструктивної схеми, з розміщенням основних механізмів автоматики у ствольній коробці, яку часто називають корпусом. До ствольної коробки приєднується ствол, магазин, спускова коробка, приціл, приклад, сошка, опора.

Гвинтівка „С-18/1100“ – автоматична, повторює конструкцію основної моделі з введенням деталей для стрільби чергами. Гвинтівка встановлюється на польовий колісний або зенітні станки.

Боєприпасами у S-18/1000 і S-18/1100 служить патрон 20×138B Solothurn / Rheinmetall. На віддалі 500 м куля пробиває 27-мм броню, на 100 метрів – 40 мм.

Робота автоматики заснована на принципі КВС. Ствол під час пострілу відходить на кілька сантиметрів, що позитивно впливає на зменшення віддачі. Постріл проходить у передньому положенні рухомої системи після замикання стволу. Замикання проводиться з’єднанням стволу і затвору за допомогою спеціальної муфти. Муфта розміщена на казенній частині стволу і має бойові уступи, куди входять замикаючі виступи затвору. Для замикання муфта прокручується за допомогою її зовнішніх виступів, що входять у канавки ствольної коробки. При пострілі ствол відходить назад разом із затвором. Муфта прокручується до виходу бойових упорів затвору. Потім затвор відходить назад, стискаючи повертальну пружину, а ствол зупиняється. Проходить екстрагування гільзи і зведення ударника. У кінці ходу затвор вдаряє по гумовому амортизатору, приєднаному до затильника ствольної коробки. Затвор, рухаючись вперед силою повертальної пружини, спрямовує черговий набій у патронник і рухає вперед ствол. Проходить замикання. Якщо в магазині не залишалося набоїв, то затвор зупиниться у задньому положенні. Ручне зведення затвору, що збільшився в масі, проводиться оригінальним способом. З правого боку ствольної коробки встановлена ручка що обертається на вісі. Стрілець крутить ручку за годинниковою стрілкою і з’єднаний ланцюжком затвор відходить назад за 3,5 оберти. Повертальний механізм встановлено у верхній частині ствольної коробки.

Спусковий механізм ударниковий, розміщений у спусковій коробці, приєднаній до ствольної коробки знизу. У моделі „С-18/1000“ забезпечує одинарні постріли ; у моделі „С-18/1100“ – режим автоматичного вогню та одинарного.

Ствол у „С-18/1000“ значно довший за ствол гвинтівки „С/18-100“. Він також відкритий але спосіб з’єднання із ствольною коробкою дещо інший. Для транспортування та обслуговування виконаний швидко знімним. Канал стволу має 8 правосторонніх нарізів. Ствол оснащено новим масивним дульним гальмом.

Ствольна коробка складної форми. Вона змінена не тільки в розмірах, а й у формі. Нижня частина коробки служить для розміщення і руху затвору, а верхня – для повертального механізму. Передня частина ствольної коробки трубчастої форми, подовжена. Задня частина ствольної коробки закривається затильником із приєднаним плечовим упором. З лівого боку коробки розміщено приймач магазину, а навпроти – екстракційне вікно з шторкою.

Боєживлення гвинтівки проводиться з прямих коробчастих магазинів, які вставляються у бічний приймач ствольної коробки. Розміщення набоїв 1-рядне. „С/18-1000“ обладнана затворною затримкою. Після відстрілювання останнього патрону затвор залишається у задньому положенні, а при заміні магазину – автоматично йде вперед проводячи заряджання. Набої зберігаються у переносних коробках для магазинів. Також магазини переносяться у наплічних брезентових сумках.

Прицільні пристосування механічні. Секторна планка переміщена з основи магазину на ствольну коробку. Цілик має механізм введення бічних поправок. Як правило, S-18/1000 Solothurn застосовувалася з оптичним прицілом, розрахованим на дальність 1200 метрів.

Приклад – затильник з гумовою подушкою, приєднаний до ствольної коробки.

Сошка встановлюється за допомогою кільцевою основи на ствольній коробці. Повідомляється, що основа може переміщуватися по коробці під час пострілу. Ніжки сошки пристосовані для зміни їх довжини, що дає можливість пристосовувати до місцевості і дещо змінювати висоту лінії вогню.

Допоміжна опора встановлена у кінці ствольної коробки, може складатися і регулюватися по висоті.

Колісний станок має пристрій для швидкого встановлення гвинтівки і двох патронних коробок. Станок дозволяє ведення вогню в секторі 50⁰. Колеса мають гумові шини. Діаметр коліс – 400 мм, колія – 800 мм.