Panzerbüchse Modell 38 / 39
Н і м е ч ч и н а
Протягом існування „Рейху“ було створено кілька зразків протитанкових гвинтівок. Проте, більшість з них залишилася експериментальними, а частина – виготовлялася невеликими партіями. Також на озброєння приймалися бронебійні гвинтівки сконструйовані у співробітництві з іноземними фірмами. Передусім, швейцарською „Солотурн“ та чеською „Збройовка-Брно“.
Серед суто німецьких розробок наймасовішою була Panzerbüchse Modell 39, створена в результаті усунення недоліків Panzerbüchse Modell 38.
Розробку Рz.В.38 почали в середині 30-их років разом з патроном. За взірець у німецьких зброярів служила перша у світі бронебійка компанії „Маузер“, що з’явилася ще в Першу світову війну. Перші проекти вели у двох напрямках : крупнокаліберна чи нормального калібру високої потужності. За основу обох патронів взяли гільзу від „Т.Ґев. М 1918“. Згодом зупинилися на створенні зразка калібру 7,92 мм. Конструктор зразка – інженер фірми Gustloff-Werke Б. Бауер.
У 1938 році „Панцербюхсе Моделл 1938“ була прийнята на озброєння. її випуск проводила „Рейнметал-Борзіґ“. За різними даними, було виготовлено від 1,5 до 2 тисяч штук.
Особливість Panzerbüchse 38 – застосування боєживлення з приставних магазинів-прискорювачів із ручним вкладанням патрону в патронник. Такий спосіб застосовувався у 19 сторіччі до впровадження магазинних гвинтівок.
У „Пц.Б. М.38“ застосовувався набій 7,92×94 Patrone 318.
Гвинтівка мала конструктивну схему із використанням люльки і автоматичним відкриванням затвору після пострілу та екстракцією гільзи. Люлькою служило ложе гвинтівки. Амортизатор – пружина, надіта на стволі закрита кожухом. Під час пострілу ствол і ствольна коробка робили відкат, гальмуючись амортизатором. Затвор при цьому відмикав ствол і екстрагував гільзу. Після відходу на 90 мм рухома частина блокувалася. Стрільцю необхідно було вкласти патрон у ствольну коробку і важелем, встановленим на спусковій рамі, розблокувати систему. Амортизатор рухав ствол і ствольну коробку вперед. Набій просувався у патронник, а затвор ставав у бойове положення.
Частина гвинтівок була виготовлена не з бічними прискорювачами, а з барабанним, встановленим зверху ствольної коробки.
Фронтове випробування зразок пройшов на самому початку 2 Світової війни – у „польській кампанії“. „Пц.Б.38“ зарекомендувала себе як надійна зброя але була складною і дорогою при виробництві та мала завелику масу. Тому були проведенні зміни у конструкції, після яких гвинтівка стала новою розробкою.
Panzerbüchse Modell 39 прийнята на озброєння Вермахту у 1939 році.
Випуск „бронебійки“ проводила Rheinmetall-Borsig замість Рz.В.38, „Ґустлов-Верке, Гавельверке, австрійська „Штайр“. У 1942 році виробництво було завершено у зв’язку з її неефективністю проти радянських важких танків КВ та середніх Т-34, що стали основними. Всього було випущено до 40 тисяч екземплярів.
Набій – 7,92×94 Patrone 318. Його куля з високою початковою швидкістю має пологу траєкторію. Дальність прямого пострілу становить 400 метрів. На дальності 100 метрів куля пробивала 30-мм броне плиту при куті зустрічі 90о.
За конструкцією „Панцербюхсе Моделл 39“ – однозарядна гвинтівка з ручним перезаряджанням. Замикання стволу проводиться затвором, що переміщується вертикально у пазах ствольної коробки. Рух затвору здійснюється за допомогою ручки управління вогнем і всієї спускової рами. Тобто, спускова рама у передній частині має шарнір для з’єднання із ствольною коробкою. А затвор, в свою чергу, з’єднаний із рамою. Для відкривання стволу затвор зміщується вниз відведенням ручки управління вниз. Після заряджання, ручку піднімають вгору і затвор піднімається до суміщення ударника із каналом стволу. А спускова рама у задній частині повинна защепнутися із ствольною коробкою. Для цього необхідно повернути ручку управління довкола її вертикальної вісі. Відповідно, перед опусканням ручки для перезаряджання, її також прокручують для роз’єднання спускової рами із ствольною коробкою. Екстрагування гільзи проходить під час опускання затвору.
Спусковий механізм ударниковий. Його деталі розміщено на спусковій рамі, ствольній коробці і в затворі. Постріл проводиться ударом курка за допомогою бойової пружини по підпружиненому ударнику. Ці деталі знаходяться у затворі. Звільнення пружини курка здійснюється шептало (закріпленим у ствольній коробці) за допомогою спускового гачка, розміщеним на спусковій рамі. „Пц.Б.39“ обладнана ручним запобіжним пристроєм, важіль якого знаходиться на спусковій рамі.
Ствол відкритий, приєднується до ствольної коробки муфтою. На кінець стволу нагвинчується дульне гальмо. Ствольна коробка має форму жолоба, що необхідно для вкладання патрону. Зверху коробка закривається шарнірним легким щитком, який відкривається при відведенні ручки управління вниз.
Заряджання Р z.В.39 проводиться вручну. Для зручності та пришвидшення служать приставні магазини-прискорювачі, які встановлюються з одного чи обох боків гвинтівки. Тут застосовано рейкові тримачі. Коробка-прискорювач містить 10 набоїв. Закривається шарнірною кришкою.
Прицільні пристосування механічні, постійні. Розраховані на дальність прямого пострілу. Основа прицілу встановлена на ствольній коробці, основа мушки – в кінці стволу.
Знизу і з боків ствольна коробка і частина стволу закриті накладкою. Біля казенної частини стволу встановлено складальну ручку для перенесення гвинтівки на полі бою. Також „Пц.Б. Модел 39“ має антабки для ременя.
Приклад складається вниз-вперед під ствольну коробку. Його задня частина виготовлена з труби, прикріпленої до двох бічних пластин. Затильник прикладу складається з верхньої і нижньої частин, що також складаються. Кожна частина має товсту гумову накладку.
При веденні вогню „бронебійка“ встановлюється на сошку, основа якої приєднана до стволу.
ТТД Panzerbüchse 39 :
довжина стволу : 1085 мм ;
початкова швидкість кулі : 1210 м/с;
прицільна дальність : 400 м ;
маса : 14,5 кг з встановленими коробками ;
довжина : 1600 мм / 1255 мм.
Частину гвинтівок було переобладнано у мортирні гранатомети Gr.B.39. Ствол обрізали приблизно наполовину і встановлювали 30-мм мортирку.
| 
