Мосин  Сергей  Иванович

Сергій Іванович Мосін походив з роду кріпосних селян, що з покоління в покоління віддавали роки життя військовій службі. Дід Ігнат, прослуживши на початку 19 століття більше 10 років, склав свою голову у боях з французами 1812 року. Напівсирота Іван Мосін був записаний на виховання у Московське військово-сирітське відділення. Військову службу розпочав у поліції а згодом був переведений у армії та отримав звання унтер-офіцера. Ще пізніше переведений у лейб-гвардії гусарський полк де його почалася бойова служба : турецька кампанія 1828 року, Польща. Іван Мосін звільнився з служби 1838 року, дослужившись до підпоручика та отримавши високі нагороди.

Після звільнення найнявся управляючим поміщицького маєтку в селі Рамоні Воронезької губернії, де згодом одружився.

2 квітня 1849 року у сім’ї Івана Ігнатовича та Феоктісти Василівни з’явився син Сергій. Через три роки, після народження другого сина, мати померла. Вихованням синів займався батько з матеріальною допомогою власниці маєтку. Сергій отримав достатнє домашнє виховання із знанням іноземної мови. Іван Мосін домігся надання йому (за попередні військові заслуги) дворянського звання, щоб син зміг навчатися у кадетському корпусі.

1861 року Сергій Мосін вступив до Тамбовського кадетського корпусу, а наступного року переведений до Воронезького Михайлівського кадетського корпусу. За роки навчання він отримав належну військову, технічну і загальну підготовку.

У 1867 році, по закінченню корпусу, Сергій Мосін мав бажання продовжити навчання у Михайлівському артилерійському училищі але через брак вакансій навчання розпочав у московському Александрівському піхотному.

Невдовзі, як один з кращою технічною освітою, юнкер Мосін був переведений до Петербурга у Михайлівське артилерійське училище. Три роки навчання пройшли у безперервному осяганні знань.

1870 року підпоручик Мосін направлений для проходження служби у 2 резервну кінно-артилерійську бригаду.

Через два роки відмінної служби поручик Мосін успішно здає екзамени в Михайлівську артилерійську підготовку. Знову період напруженого навчання. У 1875 році після випускних екзаменів, штабс-капітан кінної артилерії зробив рішучий крок.

Для подальшого проходження служби С.І. Мосін обрав Тульський збройний завод. П’ять років проходив службу заступником начальників відділів, а потім отримав посаду начальника багнетно-приладного. За ці роки він спробував і навчився багатьом робітничим професіям, необхідним для виробництва зброї. Оцінивши бажання працювати, керівництво заводу у 1880 році призначило Мосіна керівником Інструментальної майстерні. У цей період Сергій Іванович спробував себе у проектуванні. Ним був створений прилад для повірки прицільної лінії гвинтівок Бердана. Також приймав участь у комісіях з технології виробництва зброї та перевірки роботи збройних підприємств, зарекомендовуючи себе з кращого боку.

На цей час приходиться і його кар’єрний ріст по військовій лінії, хоча він не був стрімким як у більш привілейованих офіцерів. З артилерійського штабс-капітана Мосіна перевели у гвардію з відповідним, згідно правилам, пониженням у званні до поручника. За успіхи, через рік Мосін повернув звання, а згодом став гвардійським капітаном.

Також ці роки відзначені початком його роботи над магазинною гвинтівкою. Спочатку 4-лінійною з рейково-прикладним магазином. У створеній комісії по випробовуванню багатозарядної гвинтівки Сергій Іванович працює з 1883 року по 1889. На тульському заводі він займається постановкою у виробництво мисливських 2-ствольних гладкоствольних рушниць.

Робота над створенням бойової гвинтівки зайшла в тупик. У світі пройшов перелом у створенні вогнепальної зброї : з’явився новий бездимний потужний порох. У Росії Роговцев спроектував перший набій з бездимним порохом і зменшеного калібру. Енергія патрону зросла і рейковий механізм став непридатним. Та багаторічний досвід Мосіна забезпечив йому створення нового зразка всього за 1 рік. У лютому 1890 року капітан пред’явив комісії багатозарядну гвинтівку з 3-лінійним набоєм та серединним магазином. І почалося його змагання з іменитим на той час бельгійським зброярем Леоном Наганом та царською бюрократією. Третім зразком була 1-зарядна гвинтівка з новим набоєм, яка пройшла тільки початкові випробування.

У ході випробувань в Оранієнбаумі виявлялися дефекти зразка Мосіна. На допомогу йому були направлені кращі помічники і друзі : Н.М. Овчинников, Н.М. Акімов, Ф.А. Єфімов. Після виготовлення дослідної партії, гвинтівки Мосіна і Нагана випробовувалися військовими підрозділами. Перший етап завершився 9 березня 1891 року без повного рішення. За кілька днів Сергій Іванович з однодумцями проводить роботу над недоліками і виготовляється партія покращених гвинтівок. Наступні випробування проходили з 13 по 19 березня. 20 березня комісія прийняла рішення на користь розробки Мосіна з перевагою в один голос. 16 квітня 1891 року імператором прийнято рішення про утвердження системи Мосіна на озброєнні але без імені конструктора. Та і після цього протистояння з Наганом не зникає. Він заявив про свої права на дійсно створені Мосіним вузли гвинтівки. Нагана підтримувало вище військове керівництво Росії, очевидно сподіваючись на свої привілеї у разі прийняття на озброєння розробки Нагана.

За створення гвинтівки Мосін отримує звання полковника, Михайлівську премію і всього 50 тисяч рублів премії, яку він розділив між своїми помічниками. Нагану обіцяли 200.000 у разі його перемоги.

Сергій Іванович працює над впровадженням гвинтівки у виробництво. Створюються креслення та інші необхідні документи.

21 квітня 1894 року почато новий період у житті і творчості винахідника. Його призначено виконуючим обов’язки начальника Сестрорецького збройного заводу. Головним завданням було розгортання на заводі випуску гвинтівок власної розробки. Завод до цього майже не був готовий. Тільки бажання  керівника (після затвердження) і його порозуміння з простими працівниками заводу довели справу до завершення.

Справившись з поставленим завданням Мосін думає про майбутнє. Завдяки його енергії на заводі відкривається школа ремесел для дітей простих працівників.

Творець першої російської гвинтівки зробив і неоціненний вклад у розвиток вітчизняної конструкторської школи. Під його керівництвом отримували досвід В. Фьодоров, І. Пастухов, інші працівники, які згодом передали  свої знання Дєгтярьову, Шпагіну та іншим зброярам. Мосіну завдячується і впровадження нових основ промислового випуску зброї.

У квітні 1900 року Мосіну присвоєно звання генерал-майора артилерії.

Сергій Іванович разом з дружиною Варварою Миколаївною виховував трьох її дітей.

На початку 1902 року Сергій Іванович застудився. Лікування, як завжди, відклав. Застуда перейшла у невиліковне запалення легень.

26 січня 1902 року Сергій Іванович помер.

За роки служби Мосін нагороджувався орденами святої Ольги, рівноапольного князя Володимира 4 і 3 ступенів, святої Анни 3 і 2 ступенів. Був кавалером болгарського ордена св.. Олександра та бухарського ордена Золотої зірки.