Протипіхотні гранати за типом поражаючих властивостей

Масове створення ручних протипіхотних гранат на початку Першої світової війни не передбачало якоїсь класифікації. Того часу сконструйовано і виготовлялося стихійно та організовано величезна їх кількість. Кожна армія намагалася отримати якнайбільше гранат і не пред’являла особливих вимог до їх властивостей. Одні з них були зовсім примітивними, одні мали значне поширення але після війни про них забули, а інші стали класичними зразками. Гранати тих років, в-основному, мали велику масу, що було властиво позиційній війні. Але армії, які отримували перемоги наступом, дійшли висновку що необхідно мати і невеликі гранати, осколкова вражаюча дія яких дозволяла б застосування і в наступі. Тобто, радіус розльоту осколків повинен бути меншим за дальність метання гранати.

Після війни армії світу приступили до впорядкування зразків озброєнь. У тому числі й ручних гранат. У одних арміях визначилися з тими зразками, що слід було залишати на озброєнні. Частина армій, особливо тих країн які здобули або відновили незалежність, створювали нові зразки.

У 20-30 роки минулого століття ручні протипіхотні осколкові гранати почали поділяти на підкласи в залежності від їх бойових властивостей. Часто поділяють гранати на 2 підкласи – оборонні та наступальні. Але правильно застосовувати більш широке визначення. Крім того, універсалізація зброї наклала свій відбиток і на ручні гранати. Як не як, хоч маса гранат і зменшилася у порівнянні з тими, що були в часи 1 Світової, але 3-4 гранати – це 1,5 - 2 кг. І не завжди відомо, оборонні гранати чи наступальні потрібно мати. Тому застосовували додатковий осколковий елемент перетворюючи наступальну гранату в оборонну. Отже, сучасні ручні осколкові гранати поділяють на :

ОБОРОННІ. Гранати цього типу застосовуються переважно в оборонних діях, при метанні з укриттів, броне-транспорту тощо. Застосування гранат даного типу в наш час обмежене. Це пояснюється тим, що : бойові дії зараз ведуться більш мобільно ; гранати досить важкі і метати їх на велику дальність не завжди можливо ; а головне – їх замінили підствольні та інші гранатомети. Оборонні гранати виготовляються переважно з литими товстостінними корпусами. Мають масу 500 г і більше. Дальність розльоту окремих осколків може сягати 250 метрів. Найбільш розповсюдженими сучасними представниками є радянсько-російська Ф-1, гранати Міллса.

НАСТУПАЛЬНІ. Це зразки, з найменшою бойовою ефективністю. Призначені для застосування в умовах маневрених дій, у тому числі при штурмі (зачистці) будівель в населених пунктах. Їх дія заснована в першу чергу на фугасному ефекті. Корпуси виготовлені з тонкого листового металу або пластмаси а додаткові осколкові елементи відсутні. Ефективність ураження осколками становить не більше 5 метрів. Маса гранат – від 115 грамів. Такою є бельгійська PRB Nr 446.

НАСТУПАЛЬНІ осколкові. Гранати, що мають найбільше застосування як в масовості, так і за створеними зразками. Представниками цих гранат є РГД-5, РГ-42, РГН, нідерландська NR20 C1, американська М-61 та інші. Радіус ураження осколками у деяких зразків може досягати 25 метрів, але найчастіше – від 5 до 15 метрів. Гранати призначені для застосування в будь-яких бойових діях. Дальність застосування на відкритій місцевості розраховується так : наступаючий піхотинець метає гранату, але осколки його не досягнуть, навіть, коли він продовжує рухатися в бік гранати. Як правило, корпус наступальних осколкових гранат виготовлено з тонкого металу або пластмаси з додатковим осколковим елементом, або пластмасовий корпус з вплавленими в нього кульками чи з поєднанням цих елементів. Маса гранат – 300 - 500 г.

УНІВЕРСАЛЬНІ. Представники цього типу з’явилися ще в роки Першої світової війни. Найбільший розвиток універсальні гранати мають в наш час. А найбільш відомою є радянська РГД-33 періоду 2 Світової війни. Головна відмінність універсальних гранат – знімний осколковий елемент, що дає можливість перетворювати гранату з наступальної в оборонну. Конструкції сучасних універсальних гранат передбачають варіанти з різними бойовими властивостями. Наприклад, граната з легким корпусом без осколкового елемента є наступальною з переважно фугасною вражаючою дією, а з осколковим елементом – наступальною осколковою (універсальна наступальна). Або – граната у варіанті наступально-осколкова з встановленим важким осколковим елементом стає оборонною, (наступально-оборонна) відповідно.

Наступально-оборонні УНІВЕРСАЛЬНІ гранати мають більш поширене (універсальне) застосування. Таким чином, піхотинець озброєний наступальною осколковою гранатою і може застосувати її з окопу чи іншого укриття як оборонну з відповідними бойовими характеристиками. Прикладом є та ж граната РГД-33. Максимальна дальність польоту осколків може досягати 25 м, а з осколковим кожухом – до 100 метрів.

Наступальні УНІВЕРСАЛЬНІ гранати мають, найчастіше, пластмасовий корпус на який закріплюється осколковий елемент, що може бути металевим (французька MDF.1) або пластмасовим, з влитими в нього готовими осколками (німецька DM 51). Радіус їх бойової дії зростає з 3-5 метрів – до 10-15 (чи й більше) метрів.