Затворні  системи

Розглянемо кілька розробок перших казнозарядних рушниць.

У 1831 році французькі зброярі застосували рухому камеру разом з капсульною системою здійснення пострілу.

Норвезький винахідник Ф.Шеєль 1838 року створив рушницю у якій камера служила одночасно патронником і затвором.

Були й інші схеми. Та не зовсім надійні. Потрібна була система із затвором.

Американець Едвард Лінднер сконструював вдалий затвор поршневого типу.

Механізм був поздовжно-ковзного типу з гвинтовим замиканням каналу стволу. Постріл здійснювався ударно-капсульним замком. Рушниці такої системи прийняли на озброєння в кількох країнах. Подібна схема була у англійця Террі.

Система Дрейзе

1809 року молодий німець Йоган Дрейзе став учнем відомого паризького зброяра і винахідника С. Паулі. Повернувшись до Німеччини, Дрейзе в 1824 році відкрив фабрику по виготовленню капсулів. У 1827-28 рр. Дрейзе розробив кілька зразків зброї.

Винаходом було те, що автор ставив капсуль на денце кулі. У 4 дульнозарядних варіантах механізм складався з пружини і голки. При спуску пружина посилала вперед голку, яка пройшовши крізь порох, наколювала капсуль. Даний тип проведення пострілу дав назву зброї – голкова. П’ятий варіант рушниць Дрейзе був казнозарядним.

Конструктор застосовував картонну гільзу у якій знаходились куля з капсулем та порох. Між кулею і порохом знаходився спеціальний пристрій – шпігель, у який вставлявся капсуль. Спочатку Дрейзе застосував кулю яйцеподібної форми, а з кінця 1840 рр. – загострену кулю Міньє.

4-нарізний ствол закривався поздовжньо-ковзним затвором поворотного типу. Всередині затвор мав спіральну бойову пружину.

Система Шасспо

У Франції 1866 року з’явилась рушниця А. Шаспо. Його конструкція відрізнялась від схеми Дрейзе застосуванням патрону з капсулем у центрі денця і вкороченою голкою у затворі. Система Шасспо стала надійнішою – голка при пострілі не знаходилась у середовищі порохових газів.

У 1867 році в Росії була прийнята на озброєння шпилькова рушниця англійця Карле. Патрон для неї вдосконалив полковник Велтищев. Паперова гільза містила розширювальну кулю Міньє, заряд пороху та капсуль, розміщений у денці гільзи. Того ж, 1967 року, в Італії прийняли на озброєння рушницю системи С. Каркано.

Та час паперових патронів минав. У 60^-ті роки 19 століття почалось масове впровадження металевого патрону. Складався він з латунної або стальної гільзи у денце якої по центру вставляли мідний капсуль. Куля мала циліндричну форму із загостреним або округленим вістрям. Голка чи шпилька перетворились в ударник з коротким загостреним бойком.

Кранові  затвори

Крім ранніх затворів поздовжньо-ковзного типу у середині 19 століття зброярі застосовували затвори, що отримали назву кранових. Серед них поширеними вважаються дві схеми : поперечна та поздовжня. У французькому війську рушниці з поздовжнім крановим затвором називали „табакерочними“, за схожість затворів із кришками табакерок.

Система Ремінгтона

У 1864 році в США запатентовано рушницю Ремінгтона з поперечним крановим затвором. На вісі, розташованій перпендикулярно стволу, встановлювався затвор з отвором по центру, у якому знаходився ударник. За затвором розміщувався масивний курок. При заряджанні стрілець відводив назад курок, а потім, вставивши патрон, закривав затвор. Під час пострілу курок не тільки вдаряв по бойку, а й підпирав затвор від відбою.

Система Верндля

Сконструював цю систему австрійський зброяр Йозеф Верндль (1831-1889 рр.). Крановий затвор Верндля був надійніший ніж попередня схема, але складнішим і дорожчим. Тому, ніде крім Австрії не використовувався.

Система складалась з ствольної коробки, в якій на поздовжній вісі розміщувався циліндричний затвор з виїмкою. При заряджанні затвор повертався так, щоб виїмка розміщувалась проти стволу. У неї вкладали патрон і просували його у ствол. Затвор повертали у бойове положення. При пострілі курок бив по бойку, встановленому у затворі.