Багатозарядна  зброя

У всі часи створення вогнепальної зброї головним завданням було підвищення її скорострільності. У XV – XVI століттях зброярі вирішували цю проблему найпростішим способом – комбінуванням кількох стволів на одній установці. Схеми такої зброї знаходимо ще у відомих „Манускриптах“ Леонардо да Вінчі. Така зброя отримувала назви : орган, рібодекен (Іспанія), сорока (Росія).

На Запоріжжі козаки називали її : ожига, органка, сорока.

Ці системи могли бути важкими і відносилися до артилерії, або ж були зовсім компактними, ручними.

Розташування стволів могло бути рядним або барабанним. Постріли здійснювались залпом з усіх стволів або почергово різними способами. Деякі види органів мали рухомий ґнотовий замок, що пересувався від першого стволу до останнього. Згодом почали застосовувати кремінні замки.

Або барабанні багатокамерні пристрої. Стволи встановлювалися в ряд на станку. Позаду них розміщувався циліндр з кількома рядами камер з пороховими зарядами. Після пострілу циліндр прокручували до суміщення наступного ряду камер з казенними зрізами стволів. Це нагадує сучасну револьверну конструкцію.

До багатозарядних конструкцій відноситься і відома російська „батарея Нартова“.

Револьверні системи

Протягом століть короткоствольна зброя (пістолети) переживала такі ж зміни у своєму розвитку як і рушниця. Поштовхом для прогресу короткоствольної зброї послужив розвиток револьверів.

19 століття мало вплив на розвиток особистої зброї такий же великий, як і на рушниці. Крім інших нововведень (капсульні замки, нарізні стволи), короткоствольна зброя першою зазнала оновлень. Це – введення багатозарядності. З середини 19 століття на кілька десятиліть пістолет поступився новій системі – револьверу.

Та, як і дуже часто, конструкторська думка випереджала час. Ще в 1700 році у Німеччині з’явилась досконала, на той час, багатозарядна револьверна рушниця.

Але проблеми які переслідували інші класи зброї не полишали і револьверів. Головна причина – промисловість відставала від думки конструкторів. Якщо вручну майстер міг виготовити зразок, то щоб озброїти армії, хай і невеликі, не було змоги. Тому ще кілька століть послуговувалися старими кремінними рушницями і пістолями.

У цей час з’явилися револьверні пістолети, які мали кілька стволів об’єднаних у блок, що обертався. Перевага одна – підвищена швидкострільність, а недоліки збільшилися надмірною масою.

Слово „револьвер“ походить від латинського revolvo /обертаюсь/. Основну частину вогнепальної зброї – ствол, у револьвера закріплюють до рамки, основи малогабаритної зброї. У прямокутному вирізі рамки, на поздовжній вісі встановлюють механізм, що має назву – барабан. У барабані по діаметру розміщені 5–8 отворів (камер), де встановлюють заряди. Кожен отвір по черзі стає проти стволу. Постріл здійснюється з камери-отвору барабану і куля входить у ствол. Для чергового пострілу прокручують барабан для суміщення наступної камери проти стволу.

Сучасний розвиток револьверів почався з введенням у зброю капсулів та унітарного патрону. Завдяки патронам можна було швидко наповнити барабан.

Розвиток сучасних револьверів пов’язують з ім’ям Семюела Кольта. Справді, Кольт першим почав випуск револьверів і першим налагодив їх масове виробництво. Автором конструкції також називають Джона Пірсона, який працював з Кольтом.

У Європі розвиток револьверів пов’язаний з французами Казимиром Лєфоше і його сином Євгенієм та англійцями Альєном і Адамсом. Револьвер Альєна створено 1837 року з капсульною системою.

Казимир Лєфоше створив унітарний паперовий патрон з вбудованим капсулем і шпилькою та рушницю з переломними стволами. У 1851 році К. Лєфоше продемонстрував револьвер власної конструкції з шпильковими набоями.

Євгеній Лєфоше продовжив справу батька. Револьвер, який він створив, у 1853 році був прийнятий на озброєння французької армії, завоював популярність і виготовлявся та застосовувався у кількох країнах Європи.

Крім револьверів звичної схеми, Лєфоше конструював 2-ствольні зразки з барабанами, де набої розташовувалися у 2 ряди. Фірмою Лєфоше виготовлялася 25-зарядна 2-ствольна револьверна рушниця.

На рубежі 19-20 століть створено багатозарядні пістолети з автоматикою і вони поступово почали витісняти у арміях світу револьвери. Але переваги, що притаманні револьверам, залишили їх у вжитку. Навіть у 21 сторіччі револьверна зброя конструюється і застосовується. Незважаючи на те, що в останні десятиліття місткість магазинів пістолетів зброярі підвищили, а у револьверів цього досягнути неможливо без значного зростання їх габаритів.

Крім короткоствольних револьверів останнім часом створюють і виготовляють мисливські рушниці з барабанами під гвинтівкові або гладкоствольні набої.

У військовій сфері револьверна зброя також має розвиток. Там, де не потрібна велика місткість магазину, а компактність і відсутність автоматики з можливістю швидкого пострілу. Наприклад – гладкоствольні рушниці або гранатомети.

У останні 20-30 років зброярі світу приділяють їм достатню увагу.