Мушкет та пищаль

З початком ХVІ століття у західній Європі зникло більшість видів вогнепальної ручної зброї (кулеврини, аркебузи, петронели). А з’явився новий, більш досконалий – „мушкет“. У Московському царстві вдосконалили пищаль.

Батьківщина мушкета – Іспанія. Нова рушниця мала більші калібр та довжину : до 23 мм і 180 см, відповідно. Дальність стрільби збільшилася до 200-250 метрів. Стріляли круглими кулями вагою до 50 грамів. Мушкети і пищалі для пострілу клали на підставку.

У європейських арміях застовували форкет (сошку з рогачиком), московські стрільці – бердиш, підвид бойової сокири.

Для зменшення віддачі на плече одягали м’яку подушку. На поясі західноєвропейські мушкетери носили шкіряний мішок, де поміщалось до 30 свинцевих куль.

Черезплічна перев’язь утримувала на шнурках дерев’яні мірки-пенали.

У них насипали завчасно відміряні порохові заряди. На Русі ці пенали називали „зарядці“ або „патрони“. На поясі у воїнів висіли ґноти довжиною до 1 метра.

Заряджання мушкета чи пищалі було довгою справою. Стрілець через дульний отвір насипав у ствол порох, заштовхував кулю, насипав на полицю затравочний порох. Під час заряджання він був беззахисним перед противником і для самооборони мушкетер носив шпагу. Московські стрільці-пищальники захищались бердишем і шаблею.

Ґнотовий замок

Іспанські зброярі внесли до конструкції рушниць ще одну технічну новинку, яка мала велике значення для подальшого вдосконалення вогнепальної зброї – ґнотовий (рос.: фітільний) замок.

Це був перший механізм, що сприяв швидкострільності. Тепер ґніт вставляли в спеціальний пристрій-зажим, названий „курок“. Курок мав вигляд змії, що на іспанській мові звучить „серпієнте“. Тому, курок, замок і сама рушниця називались серпентином. Мабуть, вперше у зброї з’явилася така деталь як спусковий гачок.

Замок складався з полиці із заглибленням для затравки, курка та спускового гачка. Стрілець, утримуючи рушницю двома руками, натискав на спуск і курок опускав ґніт до полиці. Лунав постріл.

Впровадження замка було великим кроком вперед, але не позбавила ґнотову зброю основної вади – залежності від погодних умов та демаскування стрільця.