КАЗНОЗАРЯДНА  ЗБРОЯ

У той же час зброярі працювали над подальшим вдосконаленням стрілецької зброї. В усі часи її розвитку прагнули, щоб заряджання рушниць проходило швидше. Досягти збільшення швидкострільності можна було б з використанням казнозарядного принципу. Ще з XIV століття така зброя відома. Застосовували приставну камеру. У неї закладали заряд пороху та кулю і притискали до стволу за допомогою клину. Та казнозарядні пищаль чи мушкет були небезпечними. Порохові гази проривались крізь щілини або й зривали камеру з місця.

1553 року ремісник із Мюнхена сконструював систему в якій камера частково заходила у ствол, забезпечуючи обтюрацію. Але такий механізм був занадто складним. Були ще спроби та через ненадійність від них відмовлялись.

І тільки на початку ХІХ століття технічний розвиток дозволив конструювання казнозарядних рушниць. Підштовхнуло до цього і винайдення капсуля та унітарного патрону, де металева гільза об’єднувала кулю, порох та капсуль і сприяла герметичності.

Подальший розвиток стрілецької зброї неможливо прослідити у хронологічно-технічному плані. Кожен конструктор здійснював це своїм шляхом.

Унітарний патрон

У давнину патронами називали дерев’яні мірки-зарядці. Пізніше від зарядців відмовились, а об’єднували кулю і порох паперовою гільзою-упаковкою. Перед пострілом стрілець скушував або розривав гільзу і висипав порох у ствол. Кулю разом з обгорткою запихав у ствол, яка служила пижем.

У 1812 році С. Паулі одержав патент на рушницю, що заряджалась металевими патронами.

Патрон ще був далеким від досконалості та головне завдання зброяр виконав.

Однак, ще кілька десятиліть казнозарядний принцип не приживався у бойовій зброї.

Система Лєфоше

1832 року паризький зброяр Лєфоше взяв патент на конструкцію рушниці з двома переломними стволами. Переломні рушниці були відомі ще з 18 століття та Лефоше винайшов надійний спосіб замикання стволів, що використовується і в наш час у мисливських рушницях. Крім того, Лєфоше створив оригінальний патрон, що складався з металевої гільзи з порохом, пижем і кулею. Зверху на денці гільзи закріплювалась брандтрубка з капсулем. А стволи зверху мали пропил для брандтрубки. Постріл проводився двома звичайними ударно-капсульними замками.

Винайдений французьким зброярем Лєфоше унітарний набій та принцип переломних стволів застосовувався переважно у гладкоствольних рушницях та револьверах. Ще багато систем було випробувано, поки не дійшли до застосування поздовжньо-ковзного затвору, об’єднавши унітарний металевий патрон з капсулем та надійне і швидке замикання патронника.

Шпилькова зброя

У 1837 році Лєфоше замінив брандтрубку іншою системою. Гільза стала картонною з мідним денцем. Зверху в денці замість брандтрубки розміщувались капсуль і шпилька. Курок бив по шпильці, яка пробивала капсуль. Спосіб проведення пострілу шляхом розбивання капсуля, встановленого безпосередньо на гільзі, названо „шпильковим“.

Багато європейських зброярів запозичили цей спосіб. Згодом стріляючий пристрій пристосували до патронів з центральним розташуванням капсуля та зброї із затворним закриванням стволу.